як гарно було нам!
Та я... я знову сам.
("В серці у моїм")
Умираючи, вже втрачаючи свідомість, Поет намагався здійняти руки, диригував невидимим хором і нечутним оркестром, у якому він вловлював мелодію ніжності, яку вів кларнет.
Поет відлетів, як хорал. Нам зосталася його ніжність як вища гармонія людяності.
Ах, скільки радості, коли тп любиш землю, коли
гармонії шукаєш у житті! То ж кожен з нас
будує людськості престол, і кожен як апостол.
Ах, скільки радості, коли ти любиш землю.
("Вітер з України")