_______________________
* Святе місто
— Я голодний, — сказав Івар. – Ми можемо щось купити?
— Не за цими цінами, — сказала Тітонька Бек. Вона почала уважно дивитися навкруги, очевидно щось видивляючись.
Ого підштовхнув мене на вказав. Безпосередньо у полі мого зору, Плаг-Аглі терся о ноги невисокої особи у зелених шатах*. Він знову зник, коли я глянула.
__________________________________
* Скоріше всього це халат.
У цю ж мить, Тітонька Бек сказала:
— А! – і покрокувала до зелених шатів.
Там була ціла їхня група, яка весело пересувалася поміж риби, зупиняючись, щоб поторгуватися і тоді продовжуючи йти із рибиною, чи двома у їхніх кошиках. Вони не виглядали дуже заможними. Всі зелені шати були поношені та неохайними. Чоловіки у більшості були босоніж; жінки були взуті у сандалі домашнього виробництва. Але найдивнішим було те, що кожний з них мав тварину або птаха. Я бачила білку на плечі одного чоловіка, а у жінки у кошику, поруч із рибою, зручно розташувався кролик. Хтось іще вів вівцю, а інший, здавалося, мав лиса.
— Хто вони, Тітонька? – запитала я в Тітоньки Бек, що цілеспрямовано направлялася до них.
— Монахи та черниці, — відповіла вона. – Вони покланяються Леді.
Це мені особливо не допомогло. Не було нічого більш не схожого на Кілканнонського Священика та його новачків. Коли ми підійшли до групи, я виявила, що оточена веселими обличчями та дивними тваринами. Я припустила, що найближча до мене чорниця мала дивний, із чорним пір'ям, головний убір, допоки цей головний убір не подивився на мене круглим жовтим оком і мовив:
— Кар! – І я зрозуміла, що на її зеленому капелюху сидів крук.
— Його звати Рой, — сказала вона. – Він не образить тебе. Народ, чого ви хочете?
— Вашої допомоги, брати та сестри, — сказала Тітонька Бек. – Нам треба дістатися до короля.
— Короля! – сказали декілька з них, радше здивовано.
А один маленький товстий чоловік запитав:
— А навіщо вам король? – Мабуть, він був найдивнішим з усіх монахів, тому що його борода розходилася у два пучки, один пучок від кожної щоки, вони були настільки довгі, що були заправлені у мотузку, яку він носив замість ременя. На його плечі сидів дійсно чудовий зелений птах – блискучо-зелений із вигнутим дзьобом і круглими жовтими очима, навіть розумнішими ніж у крука. Кожне око було оточене мудрими рожевими зморшками, внаслідок чого він виглядав дійсно дуже розумним. Довгий, довгий хвіст скочувався униз спини маленького монаха, як водоспад, навіть довший ніж пучкоподібна борода монаха.
І він розмовляв. Ого, Івар та я, всі підстрибнули, коли він сказав, голосним, клекотливим голосом:
— Це четвер! Це четвер!
— О, так і є! – сказала черниця, із круком. – Грін Гріт* цілком правий.
____________________
* Зелене вітання
— Ні, ні, — сказав інший монах. – Середа, я клянуся.
— Дійсно, — заявив хтось іще. — Лиси завжди гавкають у середу.
— Вони гавкають, коли хочуть, — сказав інший монах. – Четвер, коли сонце на вежі.
— О ні, — не погодилась черниця, що була далі, — Сьогодні середа, а день народження Леді був лише тиждень тому.
— Четвер, — наполягав хтось іще. – З Дня народження пройшло лише шість днів.
Аргументи викладалися та викладалися, а наші власні голови поверталися від одного до іншого. На цей час, з'явилися люди, що наполягали, що сьогодні лише вівторок і інші, які, здається так само були певні, що сьогодні п'ятниця.
Нарешті, Тітонька Бек сказала, дуже роздратовано:
— Яка різниця який сьогодні день? Я лише спитала, як дістатися короля.
— Але у тому то й справа, Мудра Жінко, — сказав монах із зеленим птахом. – Король під обітницею, бідолашний чоловік. Йому заборонено бачитися із незнайомцями в четвер.
— О, — сказала Тітонька Бек. – Я чула, що подібні речі трапляються на Берніці. А що трапиться з королем, якщо він побачить незнайомця в четвер?
— Ніхто не знає, окрім того, що погано гнівити богів, — сказав маленький монах. – І…
— А як ти знаєш, що я Мудра Жінка? – допитувалася Тітонька Бек.
— Це помітно за милю, — сказав монах. – Грін Гріт одразу це побачив. – Він потягнувся та похлопав птаха по голові. Птах негайно схопив один з його пухких маленьких пальців дзьобом. Припускаю, що це мало означати приязнь, але виглядало боляче. Монах відійняв руку та потряс її. – Чому ви хочете побачити короля? – сказав він. – Вам потрібна справедливість? – Він перевів погляд від Тітоньки Бек на мене, а потім на Ого та Івара, ніби ця думка його сильно здивувала.
— Не зовсім, — сказала Тітонька Бек. У цей раз, всі перестали сперечатися та глянули на неї з цікавістю. Вона випрямилася. – У нас місія, від Верховного Короля Халдеї, — сказала вона.
Всі люди у зелених шатах, виглядали враженими. Їхні зелені капелюхи та маленькі круглі ковпаки* повернулися та кивали, коли вони дивилися один на одного.
______________________________
* Думаю, це ковпаки, англійське слово – "cap".
— Ну, тоді, — сказав один із птахом, — здається, буде краще, якщо ми відведемо вас до Будинку, а там зможемо провіщувати який сьогодні день. Чи не поснідаєте ви із нами?
— О так! – щиро сказав Івар. Шлунок Ого різко загудів.
— Ми будемо у захваті, — сказала моя тітка, велична як завжди.
Група продовжила закупівлю риби. Я помітила, що вони не платили багато за неї. Здається, більшість рибалок була цілком готова віддати їм рибу задарма.
— На вдачу, — казав кожний, кидаючи жменю крихітних срібних рибок у кошики.
За причалом був ринок. Тут вони придбали оберемок хліба, декілька глечиків масла, багато ранніх яблук та доволі багато вишень. Вони знову не платили багато.
— Воно того майже вартує, бути праведним, — сказав мені Ого, коли ми вийшли з ринку та йшли серед сірих будинків міста. Там він знову підштовхнув мене та вказав. Я встигла помітити, як Плаг-Аглі повз у клаптику сонця, із великою рибиною у пащі. Він зник, коли ми порівнялися із тим місцем. – Думаєш ця тварина магічна? – прошепотів Ого.
— Так, — сказала я. – Повинен бути.
Монахи та черниці весело стрекотіли, ведучи нас на кінець містечка. Їхній Будинок, коли ми увійшли до нього, був радше схожий на сарай, ніж на релігійну установу. Він був високий та темний, та теплий усередині, із вогнем в центрі підлоги, у найбільш задимленій, старовинній манері. Цей вогонь здивував Івара, тому що був низьким та розжареним і споживав темні шматки матеріалу. Івар бачив лише вогонь з полін.