Як звичайно, тут ціла злива цілування "Христос Воскрес" і приємне товариство за чаркою запіканки, як це й годиться чесним волинякам – старим друзям і енеївським ланцям… І скінчився цей цілувальний день десь біля першої години ночі, який почався сніданком в Льонзе, продовжувався обідом в Ульмі і закінчився вечерою в Цуффенгавзені біля Штуттґарту в промірі пари сотень кільометрів найцентральнішої Західньої Европи.
Минулий тиждень читав і полагоджував листування, якого набралося спора копиця, що злетілося сюди з цілого світу, а між тим, розуміється лист Юрія Володимировича і, розуміється, справами МУРу.
"1.5.48. Дорогий Уласе Олексійовичу!
Дякую Вам за прислання Вашої доповіді. Коли я хотів дати її як статтю, то зовсім не тому, що вважаю її чому-небудь за дискусійну, навпаки, я підписуюсь під нею обома руками, а тільки тому, що журнал не повинен мати, на мою думку, характеру офіціозу, а до того ж річ появиться в червневому числі, отже і не матиме характеру свіжости – коли давати її, як доповідь, тоді як статтею вона зберігає свою актуальність на довгі роки. Але якщо Ви хочете, щоб вона йшла доповіддю, то хай буде по Вашому. Я тільки дозволив собі з кількох звернень "шановні колеги" частину викреслити. Думаю, що вистачить одного-двох таких звернень. Назву я лишив першу: вона влучна і до того ж повторюється в останній фразі, тож утворює добре кільце.
Щодо ліцензії я не думаю говорити з Дивничем і тим більше сперечатися. Я вже не раз казав, що на першу вимогу відійду від "Арки", і коли Дивнич береться видавати журнал, тим краще. Тільки не знаю, чому б мав бути органом МУРу журнал, що містить статті політичного і економічного характеру, а не містить художніх творів… Очевидно, Дивнич мусів би тоді змінити профіль журналу. Особисто для мене це було б рятунком, бо я вже бачу, що "Арка" забирає в мене стільки сил і часу, що я довго не витримаю.
"Цезаря і Клеопатру" я ще не бачив. Щодо Вайлдера я з Вами не згодний, але це тема для розмови при зустрічі. Я думаю, що за його балаганщиною є й глибші речі. Не дурно його так уперто лають і забороняють большевики. А по части це і справа смаку. А актори наші не можуть наслідувати німців, бо те що відрізняє німецького актора від нашого, – це не талановитість – у німців тепер майже нема талановитих акторів, а культурність. А в нас – я цікавився: майже нема акторів з середньою освітою, не кажучи вже про високу. Так що ж вони, бідні, можуть більше від того, що роблять? Щодо Гая Ви маєте абсолютну рацію, але я думаю, що і відмовити йому треба законно, себто через комісію.
На з’їзді ми вирішили прийняти К. Меннінґа в почесні члени. Про це Кравців писав у "Часі". Отже, треба було б послати йому про це повідомлення. Думаю, що можна послати йому і по українськи, бо ж він мусить (на цій мові) читати. Але треба зробити красиво, зо всіма печатками тощо. А тепер Барка прислав листа, щоб те саме зробити з другим американським професором – Ватсоном Кірконелом. Що Ви на це?
Як Вам подобається Маланюк? На з’їзді він говорив проти всіх устами Дивнича, тепер виступає проти Барки пером Лимана. Стаття його (Лимана) написана навіть словами і інтонацією Є. М. Цікава метода підставних фігур.
Ну, кінчаю такого довгого листа, як Ваш, не спроможний написати коротшого, зате цього разу відповідаю швидко.
Ага, ще дві справи: Косач бідкається, чи не можна б його включити в списки на пакети (я одержав аж два). Друге: що з Вашими "Жорнами"? Якщо їх не будуть друкувати, то може б одну дію вмістити в "Арці", поки вона ще наша? Привіт Т. Ф. і бажання доброго здоров’я і доброї праці.
Щиро Ваш, Ю. Шерех"…
На це, в скорому часі (6.5.48), помчалась до Мюнхену моя сентенція:
"Дорогий Юрію Володимировичу!
Що мистецтво репрезентоване Жіроду чи Вайлдером є мистецтво Содоми й Гомори, про це не може бути суперечок. Упадок культури позначується в першу чергу появою такого мистецтва. Що живі народи боронять себе перед передчасним упадком, у цьому нічого дивного. Що Аргентина забороняє Сартра є для мене цілком зрозумілим. Росіяни теперішні бороняться перед культурою Европи з причин не лише ідеологічних, а й гігієнічних. Вони показали, що мають нахил, не переживши юности, попадати в старечість.
Мені здається, що Ви помилитесь, коли будете виправдуватись "смаком". Це так: одному подобається гарна дівчина, іншому гарний хлопчик, але в другому випадку це буде зватись (за певних умов) перверзія. Що з упадком живого відчуття появляються перверзні вподобання, це цілком нормально. Не вбивайте собі в голову переконання, що тільки ті справжні смакуни і знавці мистецтва, що "розуміють" балаганщину Жіроду. По перше, більшість з них тільки вдає, що розуміє, а решта це ті, яких треба лише пожаліти.
Арки не кидайте. Вона стає потрібною, не дивлячись на її чудернацьку назву. Ліцензія наша, справа проблематична, бо нам сказали, що лише тоді її дістанемо, коли буде папір. Але тим часом такого паперу нема. Я вписав Косача на пакети, лише не як члена, а позачленством, як і всіх решту нечленів. З приводу нього я маю багато розмов… Я, розуміється, його бороню, бо ж не можна віддати чоловіка на поталу, однак може Ви порадите йому (на мене він негайно нагнівається), щоб він набрав собі інший метод боротьби з противниками – не зла і помсти, а любови й вищости. Це для письменника і доцільніше й гідніше.
Я не маю адреси Меннінґа і взагалі нічого про нього не знаю. Може там біля Вас більше про нього відомостей, то поділіться ними й зі мною. Кірконела зовсім не чув. Треба, щоб мене поінформували про це чинники міродайні.
За "Жорна" я дістав частину гонорару, але всі терміни їх появи минули і я не знаю, що власне з ними робити. Написав їм, що мусять рішитись – або-або… Хочу бачити свою річ надрукованою і на сцені і при нагоді, запитайте Блавацького, чого це він ніяк не зважиться дати мені якусь остаточну відповідь, бо як йому це не підходить, я не буду настоювати. Коли б Ви могли надрукувати мені не одну дію, а всі три, тоді я з Вами говорив би, бо одна дія тільки зіпсує мені можливість видати цілість.
Можливо Ви бачите Костецького. При нагоді скажіть йому, що я писав на вказану адресу, але лист повернувся. Де він є?