Париж, червень — вересень 1834 р.
=============================
Примітки склав Дмитро Наливайко
Працюючи над романом "Пошуки Абсолюту", Бальзак у кінці липня 1834 р. писав Е. Ганській: "Це неосяжна тема, краща книга, яку я здатен написати..." Перше видання "Пошуків Абсолюту" вийшло того ж року, причому в цьому виданні твір був поділений на сім розділів, і кожен розділ був озаглавлений: "Дім Клаасів", "Історія фламандської сім'ї", "Абсолют", "Смерті матері", "Відданість молоді", "Батько у вигнанні", "Абсолют знайдено". Включивши 1845 р. роман в "Людську комедію" (XIV том, перший том "Філософських етюдщ"), Бальзак зняв у цьому виданні поділ на розділи.
Роман "Пошуки Абсолюту" вільний від фантастики й символіки, в певних вимірах наближений до побутового рівня, але це один із центральних творів "Філософських етюдів". У ньому глибоко діалектично розроблена одна з центральних проблем циклу: проблема мислі (в специфічному бальзаківському розумінні — злютованої з пристрастю і всією психічною діяльністю) як сили творчої і водночас руйнівної. Примітним робить цей твір і те, що в ньому Бальзак зовсім по-новому висвітлює тему науки й діяльності вченого. У тому ж листі до Ганської він розповідав: "Два академіки вчили мене хімії для того, щоб книга не погрішила проти науки. Вони змушували мене правити коректуру від десяти до дванадцяти разів. Довелося читати Берцеліуса, працювати, щоб не відстати від науки".
Сучасники Бальзака не зрозуміли роману, вони сприйняли його як історію незвичайної і згубної пристрасті, яка породжує тяжкі сімейні драми. Так, зокрема, витлумачив твір Ш. де Сент-Бев, у той час найавторитетніший французький критик.
Герой роману, вчений-хімік Валтасар Клаас іде по шляху "пошуків абсолюту", прагне відкрити "першоелемент усіх п'ятдесяти трьох речовин, відомих сучасній науці", той, який здатний породжувати все існуюче. Ця наукова ідея здавалася тогочасним ученим фантастичною, але "найдивовижнішим є те, що Клаас і його творець, очевидно, мали рацію і на ціле століття випередили науку" (А. Моруа). І те початкове завдання, яке ставив перед собою герой,— перетворення вугілля в алмаз,— вирішене в наші дні.
Одержимий ідеєю "розщепити азот" і відшукати "першоелемент усіх речовин", Клаас не зупиняється ні перед чим. Щоб роздобути кошти для проведення дослідів, він розорює сім'ю і прирікає її на злидні, доводить до смерті свою дружину Жозефіну. Бальзак загострює до краю одержимість героя науковими ідеями, що сприймається близькими людьми як невиліковна душевна хвороба. Ним володіє мисль-пристрасть, яка сильніша й вища за самого Клааса і діє як фатум. Вона не полишає героя і на смертнім одрі, його мозок працює до останньої хвилини, помираючи, він вигукує: "Еврика!" Тим самим письменник створює у читача враження, що Клаас зміг би звершити своє відкриття, якби його не спостигла смерть.
Далеко не відразу було усвідомлено справжній зміст образу Валтасара Клааса. Той же Сент-Бев побачив у ньому послідовника алхіміків, який заради химери спалює в своїх печах мільйонний статок. І лише в нашому столітті прийшли до розуміння того, що в цьому романі відображено стан тогочасної науки та її пошуки, і образ Валтасара Клааса є принципово новим образом ученого, "архетипним" для літератури другої половини XIX і XX ст.
1. Ганзейський союз — торговельний і політичний союз північнонімецьких міст пізнього середньовіччя (заснований в середині XIV ст., розпався в середині XVII ст.), до якого входили також міста інших країн Північної Європи.
2. Батавські форми — в давні часи на території Фландрії жило германське плем'я батавів, звідси давня назва країни — Батавія.
3. Королівство Леон — королівство в Іспанії раннього середньовіччя, яке згодом ввійшло до складу королівства Кастілія і стало однією з іспанських провінцій. Тому правильніше було б говорити про земельні володіння в провінції Леон.
4. Свято Геяна — старовинне свято в місті Дуе, пов'язане з міфічним велетнем Геяном, покровителем міста. Можливо, що прототипом Геяна був народний герой Фландрії Жам Гелон (XI ст.), який прославився в боротьбі з норманнами.
5. Артевелде Якоб (1290-1345) — ватажок руху городян у Фландрії, спрямованого проти феодального панування графа Гентського. Очолив міське самоуправління Гента на початку Столітньої війни (1337-1453).
6. ...проступали гулі, в яких Галль поміщав поетичні світи.— Австрійський лікар, творець френології, Франц Йозеф Галль (1758-1828) запропонував теорію локалізації психічних функцій в корі великих півкуль головного мозку.
7. Ясновидець Сведенборгової церкви — в деяких країнах створилися в той час секти послідовників Сведенборга.
8. Гельвецій Клод Андріан (1715-1771) — французький філософ-матеріаліст доби Просвітництва, представник сенсуалістичного матеріалізму.
9. Якби дружина Генріха VIII була негарна...— Йдеться про Анну Болейн, третю дружину англійського короля Генріха VIII (1509-1547), яка була страчена за його наказом нібито за подружню зраду. Анна Болейн — мати королеви Єлизавети І.
10. Перша дружина Наполеона — Жозефіна Богарне (1763-1814). Наполеон розлучився з нею 1809 року для того, щоб одружитися з дочкою австрійського імператора й таким чином, зміцнити становище заснованої ним династії.
11. Того польського дворянима звали Адам Верхівня.— Цього героя роману Бальзак наділив прізвищем, яке є назвою українського села, де був маєток Ганських і де він сам прожив майже два роки під кінець життя (1847-1848; 1848-1850).
12. ...панна Буріньйон — як і письменники ілюмінати та квієтисти...— Буріньйон Антуанетта (1616-1680) — авантюристка, яка оголосила себе "нареченою Святого Духу" і його провісницею; написала кілька релігійно-містичних творів. Ілюмінати — релігійно-містична течія, що проповідувала моральну чистоту й засуджувала офіційну церкву, її прибічники створювали таємні товариства, які в XVIII ст. поширилися в Західній Європі. Квієтисти — релігійно-містична течія, яка сповідувала пасивність і самозречення, розчинення людського духу в релігійному спогляданні.
13. Фенелон Франсуа (1651-1715) — французький письменник, автор філософсько-дидактичного роману "Пригоди Телемака", був прибічником квієтизму.