Опинившись нарешті в знахарчиній хаті, в цьому мальовничому барвистому квітнику, я зітхнув полегшено. Тут я немов одгородився від світу, замкнувся разом із своїми ваганнями, побоюваннями її сумнівами. Годилося б поміркувати над тим, що саме чекало мене в Яблунівці надалі, бо хід подій минулих обіцяв у майбутньому ще приголомшливіші події.
Вмостившись у ліжку й заклавши руки за потилицю, дивився в стелю, наче мальовані зодіаки квіток на стелі мали підказати відповідь. Як ізнагла відчув легке запаморочення, котре, здається, повинне передувати зубному болю, й аж застогнав од радості, коли зуби занили, й разом із ниттям спостиг мою голову зумер якийсь, дудніння, а з того зумера та дудніння вирізнялись чіткіші звуки, що спершу віддалено нагадували музику, а потім і справді обернулись на музику... Ложечки били по дерев’яних пластинках— це ритмічно й мелодійно говорив ксилофон; далі почувся м’якого тембру голос корнета; потім забриніли клавікорди... Мішанина звуків, якісь уривки пісень, удари гонга, обірвані музичні фрази... Величезний екскаватор залізною пащею вгризався в кам’яне вугілля, яке тут, либонь, добувалось відкритим способом; чорний спортсмен, потужно відштовхнувшись лівою ногою від тартанового покриття в легкоатлетичному манежі, став злітати над планкою у висоту, начебто аж карабкаючись у повітрі; через пісок пустелі повільно посувалась ящірка, а в небесах над нею майже непорушно застигла цятка хижого птаха...
І майже так само несподівано, як у всіх попередніх випадках, я побачив Хому!
Старший куди пошлють був похмурий, наче занедужав, наче там на одне вухо оглух, а на друге зовсім не чує, наче хвороба як не вморить його, то скривить. Може, скучав за Яблунівкою та за Мартохою, за ударною працею на тваринницькій фермі в колгоспі "Барвінок" чи якісь інші турботи сушили голову, бо виглядав Хома таки не торішнього літа.
Грибка маслючка супроводжував чоловік-циркуль. Так, чоловік-циркуль, удвічі вищий за Хому, котрий діставав головою чоловікові-циркулю лише до пояса. На довгих худих ногах, захованих у джинсах, стримів довгий худий тулуб, із якого тяглась довга худа шия, увінчана довгою худою головою. Говорячи, чоловік-циркуль показував плашки зубів, начебто позичених якщо не в крокодила, то принаймні в коня. Над верхньою губою росли вусики, що нагадували м’якеньке й лискуче хутро крота, знебарвлене у водні. Будучи альбіносом, чоловік-циркуль мав білі вії над очима ангорського кролика й біляве, немов синтетичне, волосся. Портрет його зостанеться незавершений, коли забути про вуха, які аж ніяк не давали забути про себе: невеличкі, мов листочки конюшини, вони здавались уміло прикріпленими протезами.
Хому й чоловіка-циркуля побачив я на гігантському свинарському комплексі, обладнаному, мабуть, не так за останнім словом техніки, як за словом техніки завтрашнього дня. Маса всяких механічних пристроїв мала забезпечувати безперервну подачу кормів та пійла, чистила гній і слала чисту підстилку, дбала про мікроклімат і температуру повітря.
Деякі секції свинарського комплексу витримані в тонах недозрілого лимона, деякі — стиглого апельсина, а ще інші своїми барвами нагадували гранатовий сік. Лунала музика скрипкового оркестру, мелодії ллялись тихі, заспокійливі, що в цю хвилину мали налаштовувати на лагідний післяполудневий сон.
Ну як тут було не подумати про те, що на своєму індивідуальному господарстві Хома давно випередив Америку, домагаючись за допомогою класичної музики все більших та більших надоїв молока від своєї породистої корови!
Але чому він зараз там, на американському свинарському комплексі, такий похмурий, наче не радий запозичити чужий передовий досвід, а заодно поділитися своїм?
Чоловік-циркуль показував і розказував, як автомат. Ось, будь ласка, кнури, у яких сперматогенез практично триває весь час, незалежно під піку чи пори року. Аби були при добрій силі, до їхнього раціону введено стільки-то амінокислот, стільки-то вітамінів, макроелементів і мікроелементів, стільки-то перетравного протеїну, лізину, метіоніну з цистином, триптофану, кальцію, фосфору, кухонної солі і каротину, стільки-то молочних відвійок, сколотин або молочної сироватки, стільки-то моркви, буряків, комбінованого силосу, картоплі, стільки-то ячменю, кукурудзяної дерті, пшеничних висівок, кормового люпину, шротів і макухи...
Перейшли до іншої секції, де утримувалися свиноматки великої білої породи, й чоловік-циркуль став розхвалювати їхню стать. Мовляв, уже в тримісячному віці свинки починають виявляти ознаки статевої заклопотаності! Проте дозрівають вони десь на дев’ятий-одинадцятий місяць, але, звісно, при повноцінній годівлі, у вентильованому приміщенні, при гарному освітленні, бо інакше затримуватиметься овуляція, знижуватиметься кількість дозрілих яйцеклітин...
Мабуть, не варто переповідати всі подробиці, якими незворушно сипав чоловік-циркуль, бо йдеться тут хоч і про завжди цікаві речі, та все ж таки ці речі стосуються свиней, а ці тварини ніколи не були предметом естетичного захоплення, як, приміром, коні. Тому-то свиням так мало й пощастило в світовій літературі, хоч, може, в житті їм пощастило більше, ніж тим самим коням. Адже багато порід коней приречено на вимирання, а свині розцвітають, і в майбутньому тому розквіту ніщо не загрожує. Так, навіть ніж-колій не годен винищити всіх свиней, хоч не відав і не відає улюбленішого життя, аніж колоти свиней.
Отже, Хома з чоловіком-циркулем оглядали свинарський комплекс, ходили поміж станків для індивідуального утримання маток, старший куди пошлють пильно приглядався до годівниць і кормопроводів, до гратчастої підлоги з гнойовими каналами під нею, до труб, які відсмоктували повітря з гнойових каналів, до вентиляційних шахт із вентиляторами, до припливно-опалювальних установок. Хома приглядався і, либонь, порівнював із яблунівським свинарським комплексом, пишаючись, що колгоспові "Барвінок" також є чим похвалитись, що яблунівські тваринники не з лопуцька роблені, знають своє діло, домагаючись слави на весь район, що красномовно засвідчує районна газета в систематичних статистичних зведеннях.