І за змістом, і за поетикою. "Шагренева шкіра" є твором, характерним для "Філософських етюдів". На особливу увагу заслуговує міфологічність роману. В одному з листів Бальзак писав: "Шагренева шкіра" — це формула людського життя, абстракція з індивідуальних доль. І, як висловлювався Баланш, тут усе — іносказання, міф". За трактуванням французького філософа й історика П. С Баланша, міф — це "розповідь про подвиги богів, героїв і людей, але за всім цим криються великі соціальні процеси, ціла серія революцій, що віками змінювали людське суспільство. Міф — це згусток історії". Для Баланша міф був породженням давніх часів, ірраціональним за своєю природою, а Бальзак вважав, що митець повинен творити міфи свого часу, схожі на стародавні хіба що рівнем узагальненості життєвих явищ.
Важливу роль відіграє в романі своєрідно витлумачений "фаустівський мотив". Ядро цього мотиву — угода героя з надприродною силою: він "продає" їй свою душу, а вона зобов'язується протягом домовленого часу служити йому, задовольняти його бажання і прагнення. Зав'язка роману, сцена в антикварній крамниці, недвозначно набуває саме такого змісту. Одержання героєм талісману супроводжується багатозначними словами антиквара: "Ні, ні, нерозважний молодий чоловіче. Ви склали угоду, цим усе сказано!" До того ж Бальзак зазначає, що антиквар нагадує Рафаелеві Мефістофеля ("...живій Рафаелевій уяві відкрилась разюча подібність цього чоловіка до тієї характерної голови, якою митці наділяють Гетевого Мефістофеля"). Про те, що свого героя, його шлях Бальзак співвідносив з Фаустом, свідчить і така промовиста алюзія: "З жахом відкинувши шлях Фауста, він раптом палко, як це буває з умирущим, повірив у Бога, в діву Марію і заволав до небес". Важливо зазначити, що герой роману, на відміну від Гетевого Фауста, чекає від угоди з надприродною силою лише задоволення своїх бажань і пристрастей. Він проголошує: "Так ось, я наказую похмурій цій силі злити для мене всі радощі в одну!" Це, так би мовити, Фауст, що зрікся пізнання та загальнолюдських турбот і прагне лише чуттєвих насолод, задоволення свого егоїзму, який непомірно розростається.
До "Шагреневої шкіри" Бальзак додав своєрідний графічний епіграф, хвилясту горизонтальну лінію, який він узяв із роману англійського письменника-сентименталіста Л. Стерна "Трістрам Шенді". Там цю лінію горизонтально креслить кінцем своєї палиці один із персонажів, капрал Трім, доводячи переваги життя холостяка, і супроводжує її словами: "Коли чоловік вільний". Далі автор каже, що ця лінія виявилася змістовнішою і переконливішою, ніж тисячі раціональних доказів, що нею капрал Трім "викликав духа роздуму". Символічний зміст цього незвичайного епіграфа Бальзак так пояснив у анонімній замітці, вміщеній 11 серпня 1831р. в газеті "Карікатюр": "Тут життя людське передане так, як розуміли його Бальзак і Стерн, філософи й вітрогони: драма, що зміїться, хвилюється, в'ється, і її течії необхідно віддатися, що й підказує цей досить дотепний епіграф до книги".
В плані філософському цей епіграф засвідчував солідарність Бальзака зі Стерном, який відмовився від раціоналістично однозначного й прямолінійного сприйняття життя і цю відмову виражав мало не кожною клітиною художньої тканини свого твору. В той час, коли "вік розуму" вступав у надвечір'я, Стерн своїм мудро-жартівливим романом поновлював право на існування нелогічного, примхливого, ірраціонального, що було близьким філософському умонастрою Бальзака й імпонувало йому як митцеві.
Роман "Шагренева шкіра" написаний за кілька років до того, як у Бальзака виник задум циклізації творів і зведення їх в одне ціле — "Людську комедію". Та можна сказати, щo в цьому романі беруть початок не тільки низка тем і мотивів усієї епопеї, а й чимало її персонажів, які стали "героями, що повертаються", разом з відповідними темами й мотивами. Щоправда, це не стосується головного героя Рафаеля де Валантена: і його тема, і його життя повністю замикаються в рамках "Шагреневої шкіри". Зате більшість персонажів другого плану згодом розійдуться по "Людській комедії", по її різних сюжетно-тематичних лініях, а деякі з них стануть головними героями окремих творів. Це, насамперед, Ежен Растіньяк, якого Бальзак уперше вивів у "Шагреневій шкірі"; хоча тут йому ще бракує деяких характерних "растіньяківських" рис та й зображений він дещо схематично. Банкір Тайфер представлений тут на останньому етапі його злочинного життя (хронологічно дія в "Шагреневій шкірі" відбувається пізніше, ніж дія в "Червоній корчмі" чи в "Батькові Горіо"). В інші твори "Людської комедії", зокрема в роман "Втрачені ілюзії", перейде група молодих журналістів і літераторів (Блонде, Бісіу, Клод Віньон, "постачальник балад" Каналіс та інші), з якими був зв'язаний Рафаель де Валантен.
1. Саварі Фелікс — французький астроном і математик, був у дружніх стосунках з Бальзаком.
2. Гуасакоалько — ріка в Мексиці й колонія для ув'язнених, розташована на березі цієї ріки в часи Реставрації (1814-1830).
3. Дарсе Жан (1777-1844) — французький хімік, який розробив технологію добування желатину з кісток, що стало дешевим харчем у благодійних закладах.
4. Цербер (Кербер) — в античній міфології лютий триголовий пес, який охороняв вихід із підземного царства. В переносному значенні — злий сторож.
5. Але хіба й кати не плакали часом над дівчатами, чиї біляві голови вони мали стинати за наказом Революції? — Мається на увазі Велика французька революція кінця XVIII ст., а точніше — якобінський терор 1793-1794 рр.
6. Савояр — буквально: уродженець Савойї, гірської області на кордоні Франції з Італією; в часи Бальзака так називали у Франції хлопчаків-сажотрусів.
7. Калібан — фантастичний персонаж із пізньої драми В. Шекспіра "Буря" (1612), втілення лихого єства природи, тваринного начала в людині.
8. Паліссі Бернар (бл. 1510-1589 чи 1590) — французький митець-кераміст і природознавець, творець декоративних керамічних виробів з рельєфними зображеннями флори й фауни.
9. Сезостріс — грецьке ім'я легендарного єгипетського героя, якого легенда ототожнювала з фараоном Рамзесом II (XIII ст. до н. е.).