Сонет 110. Вештався я блазнем... — автобіографічна деталь. Драматичний натяк на професію актора, до якої за часів Шекспіра ставилися з певною зневагою. Цей мотив є і в наступному сонеті (111).
Сонет 126. Крилатий хлопче, що в руках затис Мірило часу і разючий спис... — Нетипова для сонетів Шекспіра персоніфікація часу у вигляді крилатого юнака. Значно частіше час зображується старезним чоловіком з косою в руці, що узгоджується з літературною традицією, яка походить від античного алегоричного образу Хроноса.
Сонет 127. Колись чорнявих гарними не звали... — Чорне волосся та смуглява шкіра не відповідали ренесансним уявленням про жіночу вроду.
Сонет 130. Сонет побудовано в контрастному порівнянні двох творчих манер: евфуїстичної та вірної природі. Вишуканій лексиці порівнянь-алегорій Шекспір протиставляє щирість та правдивість своєї поезії.
Сонети 135-136. В основі сонетів каламбур, гра слів, побудована на скороченому імені "Will" (від "William") і слова "will" — "бажати", "хотіти".
Сонет 143. В оригіналі — восьмискладові рядки. У перекладі сонет відтворено чотиристопним ямбом.
Сонет 146. Душе, що мешкаєш в гріховній глині... — Натяк на біблійний міф про створення людського тіла з глини. Композиція сонета нагадує традиційний диспут між тілом та душею. Ця тема була особливо популярна в середньовічній літературі.
Олена Алексєєнко.