17. Геркулес Фарнезький — антична статуя роботи грецького скульптора Глікона, що зображує Геркулеса (Геракла).
18. Венера Медицейська — відома копія з античної статуї Афродіти Кнідської роботи грецького скульптора Праксітеля (бл. 390— бл. 330 до н. е.).
19. ...подобу звичайного смертного, яку прибирав собі Юпітер в Алкмени...— Закоханий в Алкмену Зевс (Юпітер) з'явився до неї в образі її чоловіка Амфітріона. Цей міфологічний сюжет використовували Софокл, Плавт, Мольєр та ін.
20. Олімп — найвища гора Еллади в північній частині Фессалії. Вважалася священним місцем перебування Зевса та інших богів.
21. Юнона (Гера) — в античній міфології дружина Юпітера (Зевса), захисниця шлюбу та сім'ї.
22. Терор — часи панування якобінської диктатури, поваленої 27 липня 1794 р.
23. Бертьє Луї Александр (1753-1815) — політичний та військовий діяч часів Наполеона І, маршал Франції. В 1799-1807 рр.— військовий міністр.
24. Людовік XIV (1638-1715) — король Франції з 1643 р.
25. Людовік XV (1710-1774) — король Франції з 1715 р.
26. ...біблійна красуня, чиє ім'я ми носимо...— Мається на увазі героїня біблійної оповіді Сусанна, уславлена своєю красою та цнотливістю дружина Іоакіма. Несправедливо звинувачена двома стариками в перелюбстві, була врятована від смертної кари юнаком Даниїлом
27. Цінціннат Луцій Квінкцій — римський консул (460 дон. е.), диктатор (458 і 439 рр. до н. є.), полюбляв землеробську працю та просте сільське життя.
28. Баррас Поль Жан (1755-1829) — один з організаторів термідоріанського перевороту, член Директорії. Сприяв захопленню влади Наполеоном Бонапартом.
29. Фуше Жозеф (1759-1820) — французький політичний діяч. У період Директорії, Консульства та Імперії обіймав дипломатичні посади, був міністром поліції.
30. ...перемога під Маренго...— 14 червня 1800 р. біля селища Маренго (Північна Італія) французька армія завдала нищівної поразки австрійським військам. Австрія була змушена вийти з антинаполеонівської коаліції.
31. Келлерман Франсуа Крістоф (1735-1820) — наполеонівський генерал, герой битви під Маренго. Згодом маршал.
32. Дезе Луг (1768-1800) — наполеонівський генерал. Загинув у битві під Маренго.
33. Гора — якобінці. Горою, або монтаньярами, їх називали тому, що в залі засідань депутати, прибічники Робесп'єра, сиділи на високих лавах — "на горі".
34. Мелас Міхаель Фрідріх Бенедикт, барон (1729-1806) — австрійський фельдмаршал, учасник битви під Маренго.
35. Жозефіна — перша дружина Наполеона Жозефіна Богарне (1763-1814).
36. Талейран Шарль Моріс (1754-1838) — політик і державний діяч, міністр закордонних справ Франції у 1797-99 рр. за часів Директорії і в 1799-1809 у період Консульства та імперії Наполеона I..
37. Сен-Жерменське передмістя Алансона...— Іронічно: аристократичний квартал Алансона. В Сен-Жерменському передмісті Парижа жили аристократи.
38. "Сто днів" — другий період панування Наполеона І (від 20 березня до 22 червня 1815 р.).
39. Сарданапал — легендарний ассірійський цар. Уславився своєю пристрастю до розкошів та насолод.
40. Жокріс — персонаж французьких середньовічних фарсів. Простак, який завжди потрапляє в скрутне становище.
41. ...вбитого під Ієною...— В битві під Ієною (14 жовтня 1806 р.) наполеонівська армія вщент розгромила головні сили прусського війська.
42. ...подібно до Наполеона і Мольера, бере своє добро відразу...— Бальзак обігрує відоме твердження Мольєра про право митця використовувати все, що йому потрібне для творчості: розроблені сюжети тощо.
43. Керу6іно, Марселіна — дійові особи з комедії французького письменника Бомарше (1732-1799) "Шалений день, або Весілля Фігаро". Керубіно — паж, закоханий у графиню Альмавіва, Марселіна — дуенья графині.
44. Родоп, Імперія та Нінон — куртизанки.
45. ...сцени "Дезертира", що свідчило про великий успіх Седенового твору.— Седен Мішель Жан (1719-1797) — французький драматург. "Дезертир" (1769) — мелодрама Седена.
46. Ріго Гіацинт (1659-1743) — французький художник, портретист. Автор численних парадних портретів.
47. Латур Моріс Кантен (1704-1788) — французький художник, майстер пастелі.
48. Юло — персонаж роману Бальзака "Шуани", взірець "республіканських чеснот".
49. Консульство — новий державний лад, запроваджений у Франції після перевороту 18 брюмера (9.ХІ) 1799 р. Вся влада належала тепер трьом консулам, першим з яких був проголошений генерал Бонапарт, майбутній Наполеон І.
50. ...від 1804 до 1815 року...— 18 травня 1804 року Наполеон став імператором Франції; 1815 р.— "Сто днів", повторне зречення Наполеона та його заслання на острів Св. Єлени.
51. Агнеса — героїня комедії Мольєра "Школа жінок" (1663).
52. Іоанн Златоуст (бл. 344/54-407) — константинопольський патріарх, відомий теолог та блискучий оратор. Проповідував аскетизм, відмову від чуттєвих насолод. Канонізований.
53. За часів Імперії...— Мається на увазі Перша імперія — період царювання у Франції Наполеона І (1804-1814 і 20.III —22.VI.1815).
54. Франціск Сальський — католицький святий.
55. ...героєві "Неуважного", герцогу де Бранкасові...— "Неуважний" — нарис, який входить до книги французького сатирика-мораліста Жана де Лабрюйєра (1645-1696) "Характери, або Звичаї нашого століття".
56. Шеверюс Жан Луї де (1768-1836) — французький кардинал.
57. Сеїд — персонаж трагедії Вольтера "Магомет", відданий раб. Переносно: палкий прихильник.
58. ...Анрі Моньє приписував Жозефові Прюдому...— Жозеф Прюдом — сатиричний карикатурний образ, втілення самовдоволення та пересічності дрібного буржуа. Створений 1830 р. письменником та карикатуристом Анрі Моньє (1805-1877).
59. Дульцінея — так назвав "даму свого серця" Дон Кіхот, герой однойменного роману Сервантеса. Це ім'я стало прозивним.
60. Матінка Жігонь — персонаж французького театру маріонеток. Звичайно з'являлась на сцені в оточенні своїх численних малюків.
61. Мадам дю Баррі — Жанна дю Баррі (1743-1794) — остання фаворитка Людовіка XV. Страчена за наказом Революційного трибуналу. Бальзак порівнює Жанну дю Баррі з Сюзанною.
62. Аддісон Джозеф (1672-1719) — англійський письменник та публіцист.
63. ...почувала себе між Аустерліцом та Ватерлоо.— Тобто між надією та відчаєм. У битві під Аустерліцем (2.ХІІ.1805) Наполеон здобув блискучу перемогу над російською та австрійською арміями. Під Ватерлоо (18.VI.1815) армія Наполеона зазнала остаточної поразки від англо-голландсько-прусських військ.