І вітали ж її! І з адресами, і з квітами, і з оплесками, оплесками, оплесками.
Червоний Хрест місце їй у своїй санаторії в Криму для відпочинку подарував на літо.
І добре. Відпочине, щоб потім іще нас чарувати.
Небезпечний, положим, подарунок. А що, якби який дитячий притулок надумав вітати та пару діточок "приставив"? Га?
Жартую, жартую, їйбо, зворушливо.
Йонтек — Козловський. Якщо є небо, а на небі янголи, а ті янголи співають тенорами, то тоді в Козловського "ангельський" голос. Такий він ніжний, ніжний… Такий він… як флейта… І така в нім музичність… Заколисує своїм голосом… Сили в нім, щоправда, небагато. Але це не псує. І грає Козловський прекрасно. Вміє на сцені поводитись. Розумна гра. Чудесно в нього вийшла арія "Ой Галино, ой дівчино!".
Стольник — Донець. М. І. Донця хоч куди поставиш — він Донець. Вийде — і зразу видко, "с кем дело имеешь".
ДеТессейр — Софія… Дано, що треба… І дано добре..
Януш — Любченко. Хороше. Прекрасно згучав голос. Благородна постать, вільний рух. Що Гальку загубив? Нічого не зробиш, коли паном його режисер ізробив…
І Ідзинський, і Ткаченко на місці.
Ефектні декорації. От тільки в першій дії ота завіса трохи псувала. Треба її чимось замінити.
Так, питаю, чого було страшно? Давно треба було поставити.
Хор — также справивсь.
Прекрасна вистава!
1923–1924
НА СЕБЕ ГЛЯДЯ…
Голові сільради с. Степанівки, Гуляйпільського району на Запоріжжі, треба було лісу для ремонту сільської Ради.
Голова взяв і розібрав школу.
І поремонтував сільраду.
Сидить тепер у новенькій хаті й гикає.
Задоволений.
То, мовляв, на все село я сам був не дуже розумний, а тепер усі дурнями будуть. Бо школи не буде: ніде розуму набратись.
Підрівняв, одне слово, населення…
ХИТРЕ ЧУДО
В Чернухівськім районі (батьківщина Сковороди) з'явилось джерело.
Батюшка місцевий Митро почав його святити. Селяни за яйця, за полотно, за гроші… Чудо задобрити.
А райвиконком за ті самі яйця, за те саме полотно та за гроші. На дитячий будинок! А батюшка тоді:
— Православні! Яке там у чорта це чудо? Єрунда — не чудо! Ідіть собі додому! То щось так собі…
І правильно! Що то за чудо, раз на дитячий будинок? Холера — не чудо!
ІНТЕРЕСИ ДЛЯ ДЕРЖАВИ
Японський жандарм Амакасу забив проводиря японських робітників Осугі Сакайя.
Забив за те, що він робітник. Забив за те, що він проводир.
Забив його жандарм. Кому ж іншому?
Японський суд судив Амакасу й засудив на п'ятнадцять літ до в'язниці.
У присуді зазначив:
"Айакаса робив во ім'я державних інтересів, але проти конституції".
Забити робітника — державний інтерес. Це зрозуміло. Конституція, значить, проти державних інтересів. Щось воно після землетрусу в японських генералів та суддів борозни у мозку повирівнювались…
БОГОДУХІВСЬКА ГОЛОВА
У Павлівці, Богодухівського району, є культосвітній драмгурток. Майно в його було, і хоронилось те майно в школі.
Приїхав до Павлівки голова Богодухівського райвиконкому:
— Що це?
— Дошки для кону!
— Віддати на ремонт сільради! Це що?
— Портрети письменників українських Франка, Драгоманова… А це декорації…
— Викинуть! Декорації віддайте сторожеві! Повикидали. Все повикидали.
Сторож тепер декораціями обгородив солому на току. Солома, значить, виконує роль першого любовника. Отака в Богодухові голова.
А що, якби хто зверху приїхав до Богодухова та:
— А це хто?
— Голова райвиконкому.
— Викинуть! Обгородить тою "головою" полову.
СВИНЯ ІЗЮМСЬКА
М'ясо свиня їсть!
В Ізюмі, в міліції, така свиня завелась. І масло їсть.
Не свиня, а прямо тобі гурман, дай їй РСІ всього харошого.
Завхоз ізюмської міліції пише так: "Квартирместру!
Відпустіть тов. Радченкові для годівлі свиней 2 мішки кукурудзи і 2 пуди борошна, і 2 пляшки масла, і 10 фунтів м'яса.
Завхоз Дрюнін".
А на цьому резолюція:
"Тшу Гарковенкові. Відпустити по документу. Скарбникквартирместр Горбасенко…"
Одержав неграмотний |—(—((три хрести). І все…
Свиня дякує завхозові.
Прохала ще й вино посилати… Та цигарок коробку… — Попоїла б, — каже, — м'ясця, запила б винцем та закурила б цигарочку…
Так пошліть, будь ласка. Тільки щоб по документу…
"ЧЕРВОНИЙ ДРЮК" Прекрасне слово, правда?
"Дрюк"! Запашне слово. Замашне слово. Одне слово, не слово, а "радість несподівана"…
І коли того слова, а краще, як не самого слова, а того змісту, що в тім слові є, уживати як слід і де слід, багато дечого путнього наробити можна…
Єлисаветська газета "Красньїй путь" цілу статтю вмістила в числі від 18ХІІ 1923 року. І назва тої статті хароша.
"Побільше уваги до Червоного дрюку" — вона, та стаття, зветься.
Назва дуже, я ж кажу, влучна, але зміст зовсім невдалий. Виявляється, що стаття має на увазі "Червоний д р у к", пресу тобто, а не д р ю к.
Ну й само собою: конфуз…
Починається стаття так:
"Червоний дрюк виконує велике й відповідальне завдання…"
А прочитавши всю статтю, виходить, що не виконує "д р ю к" завдання…
Коли б він виконував, і виконував як слід, не друкував би "Красний путь" таких статей, а вивчив би мову українську, та не смішив би своїх читачів, бо читачі в нього селяни, вони тою мовою говорять і, прочитавши, скажуть:
— Треба дрюка! І доброго дрюка!
І правильно скажуть.
"ВРАГИ ПРОСВЕЩЕНИЯ"
Як вам, приміром, подобається така афіша:
Ввиду появившихся разговоров среди мас, что пионерфакир Иама після продемонстрированого им опита
РАСПЯТІЯ НА КРЕСТЄ
заболел от зтого опита, — то чтобы опровергнуть зти вредньїе слухи, распускаемые врагами просвещения или теми, кому вигодно суєвєрІє народа, Иама сегодня повторит опит распятія на кресте…
Ви думаєте, де це такі афіші?
У Тульчині або на Голубових хуторах?
У Києві!..
Там, де Академія наук, ІНО, політехнікум, медакадемія, вищі технікуми і т. ін., і т. ін.
Там, "чтобы опровергнуть", Іама на хресті розпинається… Політосвіта, одне слово!
РОБЛЮ З ОСОБЛИВИМ ЗАДОВОЛЕННЯМ
Одержав листа з проханням, коли мені "віршик подобається", умістити його в газеті.
Міщу з радістю, бо дуже подобається:
ДО МОЄЇ, НА ЖАЛЬ, ЗАМУЖНЬОЇ "КІТОЧКИ" СОЛОДЕНЬКОЇ
Люблю тебе, моя "Кіточко", за стать молоденьку, За твоє миленьке личко й шийку біленьку; За твої очиці карі, усточка маленькі,
За твій носик задзірчистий і зубки дрібненькі.