НЕОЧІКУВАНА ПЕРЕСТОРОГА
Автор не врахував тої обставини, що може знайтися чоловік, який перебуває приблизно в таких дружніх взаєминах з поштою, як Гриша Левенець, але вже не в обласному масштабі, а в республіканському. Інакше чим пояснити, що про авторову телеграму до Веселоярська вже зрапку наступного дня знав хуторянський класик Веспяиоцвітпий. Знаючи ж, він, звичайно, негайно прискочив до автора, (бо це ж було друге авторове "я", тобто альтер его). Як завжди, був блідий од натхнення, голос йому дрижав, і враження було .таке, ніби після кожного слова виставляється знак оклику. Автор зі страхом подумав, що коли хтось зненацька вкраде з друкарської машинки Весняноцвітпого знак оклику, то людство ніколи вже не матиме щастя щороку знайомитися з новими безсмертними творами. Подумавши про таке, автор здригнувся, і Весняноцвітний, володіючи винятковим даром спостережливості, вмить це помітив і вигукнув:
— Ага! Вже! Схаменулися!
— Не зовсім вас розумію,— трохи розгубився автор.
— До Веселоярська! Хотіли!
— Збираюся. ' — Не їдьте!
— Просять люди. Завівся там якийсь кляузник. Хочуть вивести на чисту воду.
— Не їдьте! Не пишіть!
— Та чому? І
— Ваше "Левине серце"! Що про нього!
— Хто?
— Зарубіжні! Газети!
— Не чув. і
— "Знг-заг"! "Туди й сюди"! "Вздовж і впоперек"!
— Хай пишуть.
— А критики!
— Які?
— Слпмаченко! Каже! Або автор здурів! Або хуліганствує!
— Хай би займався сільським господарством той Слимаченко.і Спитати б його: де сільськогосподарська енциклопедія, де енци-! клопедія механізатора, де садово-городня енциклопедія, де книга ферм? Ось про це б йому...
Весняноцвітний, бачачи, що нічим не злякає автора, вдався до останнього свого аргументу.
— Багато хто впізпав себе!
— У "Левиному серці"?
—
— У левиному ж!
— На здоров'ячко! Можу відповісти словами Гете: "Чому ви, дурні, галасуєте дарма? Про вас у мене ні рядка нема. Я, може, й згадував про вас не раз. Та писано усе це пе про вас".
— І таки поїдете? — перейшов з окликів на запитання Весня-ноцвітний.
— Поїду. ,
— Там же така земелька, такі людоньки, така пшениченька, такі бджілоньки! А сало, а паляниці, а ковбаси— все ж отакенне!
— От і треба захищати все отакенне від ще отакеннішого обмовника. Як казав ще Козьма Прутков: "В глибині всякої груді е своя змія".
Весняноцвітпий вирішив убити автора ерудицією.
— А ви знаєте, що на початку сімнадцятого століття з'явився у нас твір з назвою мовби оце для вас — "Пересторога"?
— То ж проти уніатських єпископів і проти пани римського. А я що — папа римський? Та давня пересторога не для мене. Коли ж завели мову про давнину, то можу запросити вас зануритися в неї ще глибше. Скажімо, в п'ятнадцяте століття. До французького поета Франсуа Війона. Балада про те, як слід варити злі язики. Кого цікавить, будь ласка!
У червоному сірчаному арсені, В селітрі, жовтій сірці і вапні, В киплячому свинці, в гпою гієни, В смолі і соді, в скислому випі, В свинячій сечі й гусячім лаііні, У струпах лепри, у холерній твані, В здохлятині, яку жеруть вовкп, В отруйній крові аспида поганій, У потерті з протухлої тарані Варити слід презлющі язики!1
Піднесено-пісенна душа хуторянського класика не витримала натиску такої грубої поезії. Весняноцвітпий зблід ще більше, так що автору довелося відпоювати його водою. Чого не зробиш для самозбереження.
— Поїдете? — оклигавши, прохрипів Весняноцвітпий.
— Поїду.
— Ну, я попереджав! Перестерігав!
— Дякую за пересторогу, але обов'язок!
І автор поїхав до милого його серцю Веселоярська. Знав, що побачить розлогі прекрасні поля і розкішні сади, обтяжені плодом. Що почує рідні співи в стилі провансальських менестрелів одинадцятого століття: "На вгороді ве-е-герба ря-а-гасна! На вго-роді ве-е-герба рягасна-а! Там стояла дів-і-гівка крага-гасна-а-а!" Що зустріне знайомих, які походженням своїм сягають ще далі, ніж провансальські менестрелі, і почує...
1 Переклад Л. Первомайського. З книжки: "Франсуа Війоп". К" Дні; 1973, с. 102-103.
Тут автор вжахнувся: невже віп не. почує веселоярівського сміху? Иевн^е пе зануриться в це розклекотапе море, бризки од якого долітають до самого господа-бога?
І невже ж у Веселоярську міг запанувати тільки притаєний сміх аноніма, кляузника, обмовника, ябедника й пасквілянта!
Автор викликав у своїй уяві образ хуторянського класика Вес-пяноцвітного, матеріалізував той образ і усунувся на якийсь час з розповіді, поступившись йому місцем, бо Весняноцвітний, певне, як піхто ІНШИЙ, володів безцінним даром: мислити не цілими словами, а тільки їхніми закінченнями. Товаришу Весняноцвітний, які бувають аноніми? Аноніми? Та які ж? Ось прошу: апонім брехливий і анонім примхливий, анонім відвертий і анопім упертий, анонім нахабний і анопім похабпий, анонім облесний і апонім почесний, анонім понурий і апонім похмурий, анопім відважний і анонім легковажний, анонім категоричний і анопім істеричний, анонім настирливий і анонім придирливий, анонім драч-ливий і апонім іворобливий, апонім сором'язливий і апонім нещасливий, анонім підлий і анонім плідний, анонім в'їдливий і анопім згідливий, анонім відчайдушний і анонім простодушний, анонім халтурний і анонім літературний, апонім простацький і анонім партацький, анонім плюгавий і анонім шепелявий, анонім примітивний і анонім иаразитивиий, апонім похіпливий і анонім причішшвий.
Знавці поезії можуть обуритися. Мовляв, це зовсім не стиль Весняноцвітного, а стиль нашого уславленого модерного поета! Весняноцвітний, без сумніву, навіть слів таких не знає, віп,би міг сказати хіба що ось так: анонім гарненький і анонім рідненький, апонім тихенький і апонім ласкавепький і так далі.
Що тут скажеш, чим виправдаєшся? Хіба що послатися па давню книгу, в якій написано: "Ешь, что пред тобою лежит, а ииде не хватай".
ШПИНЬОПШОШЯ
Тим часом у Веселоярську сталася ретардуюча подія. В авторовій книжці "Левине серце" (розділ II) з посиланням на класиків пояснюється, що таке "ретардуючий". Тут же можемо сказати тільки, що ця подія трохи загальмувала хід справ і нашої розповіді, але зупинити пе могла ніяк.
Що ж за подія? Може, відмова (з крпками й загрозами) нового викладача фізкультури Пшоня йти з учнями в поле па збирання кукурудзи? Або перша листівка від Цедайкаші у відповідь на щоденні Гриптані послання (Недайкапта відповів: "Ваше питання вирішується")? Або звістка про те, що товариш Жмак не може прибути до Веселоярська на треті жнива, зважаючи на стан здоров'я?