— Партквитка і браунінга видають не на те, щоб член партії робив із партквитка мішеню, із себе трупа." Стріляючи в себе, член партії цим доводить і переконує всіх, що він має лише одну здібність — стріляти і влучати на відстані кількох міліметрів, та й то у власний лоб. Проте, стріляючи в себе, член партії цим самим стріляє в партію і в революцію, себто робить вчинок антигромадський, антиреволюційний. Отак ми кваліфікуємо самогубство члена партії взагалі. Трохи іншого надаємо значення, коли член партії стріляє в себе під час партійної перевірки, або ж після неї, за дверима партії. Коли на запитання, хто ти і що зробив для революції, член партії відповідає пострілом, цим він доводить, що він або нічогісінько не зробив, або робив шкоду. Чи не є він до певної міри тінню, чи не повторює рухів провокатора, що теж на запитання партії пришиває до землі свого язика кулею? Нарешті, коли вилучений член партії замість апелювати на неправдивість і можливі під час перевірки помилки комісії забиває собі в голову кулю, цим він сам ставить точку після протоколу комісії. До якої категорії партійних самогубців треба причислити Овчара, подумайте і обміркуйте самі. А нам дозвольте приступити до чергової виклички і перевірки живих і дієвих сил нашої партії. (Подивився у реєстрик). Товариш Брус!
Брус встав.
Ваш біографічний і революційний маршрут?
Брус. Біографічний маршрут почав я року 1901-го. До п'ятого креслив його босоніж у квадратовому дворі, на околиці міста, де жив мій батько, робітник-гарбар. Після сьомого до дванадцятого крутився маршрут мій між домом, початковою школою й вулицею. На дванадцятому році повів у найми. З тої пори покреслився він від дому кустаря-гарбаря на цегельню, знов до гарбарні аж до 1919-го. В той рік почав революційний маршрут: за комсомолом в Червону Армію, там за патронною двуколкою аж до Перекопу, потому до редакції військової газети і до нашої установи. Член партії від 1921-го. Все.
Голова. Що скаже бюро ячейки?
Голос з бюро. Активний. Крім основної роботи, редагує стінгазету, голова шефської комісії, робкор.
Голос. Навантажений, як молодий верблюд.
Голова. Хто має запитання? Одводи?
Виступив Кухман:
— Дозвольте? Голова. Будь ласка.
Кухман (прочитав). До перевірної комісії. Од службовців і робітників нашої установи. Заява. Недавно член партії т. Брус, бувши на розмові у завідателя нашої установи т. Радобужного, висловився так, що нібито товариш Радобужний вижив з установи всіх розумніших за його, ініціативних співробітників і обсадився облесниками, похлібцями, підлизами, потакачами. Яко члени профспілки ми висловлюємо з приводу цього наш протест і питаємо: чи може бути в радянській системі така установа взагалі і чи може казати таке про службовців член партії? (Подає заяву).
Голова (до Бруса). Говорив таке?
Брус. Казав, але не про всіх. Будь ласка, почисліть, скільки там підписів?
Голова. Шість.
Брус. їх авторів я й мав на думці.
Радобужний. Маю запитання! Чому товариш Брус, рисувавши перед нами свого біографічного маршрута, не довів його до моєї квартири, а в революційному не показав, як він боровся за новий побут? Адже ж півроку товариш Брус кохався нищечком од мене, потай од усіх з моєю дружиною. Чому за цей романтичний, побутовий маршрут ні слова не сказав товариш Брус?
Голова (до Бруса). Погано. Чому не сказав?..
Брус. Покохав — це факт. Не сказав, бо знав, що за це скаже товариш Радобужний, хоча він і пропонував мені завчора помирну. А от що про це я раніше не сказав"— це моя провина.
Голова. Ще хто має що сказати на товариша Бруса?... Нема?.. Товариш Радобужний! Ваші маршрути!
Радобужний. Народився року 1895-го, на селі, батько незаможник-селянин, жив завжди у злиднях, їздив і орав лише своїми батьківськими... Мій маршрут — хата, поле, трохи школи, був за пастушка... потім... за писарчука. Пішов до міста шукати кращої долі. Найшов її — в сінях земської управи. Був за кур'єра, потім земським почтарем. Склав іспита на "частного поверенного", одружився. Революційний маршрут: партія есерів — вісімнадцятий рік, тюрма (півроку), комуністична партія — дев'ятнадцятий рік, сім місяців подполья. Денікінці спалили хату, викололи батькові очі. Тату, скажіть, за що вам викололи денікінці очі?
Старий (покірливо). Ти ж знаєш, сину... Навіщо його згадувати... Радобужний. Скажіть.
Старий. Ну, за тебе... Переховував тебе, а вони за це й викололи, й хату спалили.
Г о л о с. А довго ви переховували і де?
С т а р и й. Та щось місяців з п'ять, а то й шість буде. На горищі, в клуні, в копах, на баштані. Було того ховання та поневіряння...
Радобужний (перебив). Викололи очі!.. Від 1920-го — завідатель підвідділу, від 1923-го — завідатель установи.
Голова. Хто має щось сказати про товариша Радо-бужного?
Брус. Що Радобужному на розмові казав, те ж скажу і комісії, з додатком. Коротко. Формулою. Радобужний є квадратовий корінь з двох партіксів плюс з одного бюрократичного ігрека плюс з трьох міщанських зетів. Числову, реальну вагу цих невідомих я визначив точно в своїй заяві, за винятком двох партіксів. Певен, що комісія визначить їх більш точно, взявши на увагу такі дані...
Голова. Як маршрут з горища через копи на баштан? Гаразд! Не хвилюйтесь, товаришу Брусе! Ще хто має сказати?
Десь позаду озвався непримітний Шайба:
— Я ось. (Вийшов наперед).
Радобужний (гірко). Як це ви сюди попали?
Ш а й б а. А так, як і ви. Партія велика — з усіх боків зайти можна. Та тільки я без всякої шкоди зайшов до партії, і це протокольно. Крім того, й не сам. Товаришу село! Ану вилазьте!.. Ось що, товариші. Скажу небагато, бо ще не вмію багато сказати. Куди веде нас ленінський маршрут? До школи, до соціалізму і так далі? Так? — Так! Товариш село ходить цим маршрутом три роки, б'є ноги, а товариш Радобужний ну ніяк не хоче підійти цим маршрутом до села, дарма що добре знає дорогу. А от товариш Брус зразу підійшов.
Клим (висунувсь з-за спин). По-шефському, спасибі їм. Завтра купуємо дерево на школу.
Шайба. Все!
Голова (до Радобужного). Скажіть, товаришу Радобужний, ви з своєю дружиною у злагоді жили? Любили? Поважали?