Кухман. Брус.
Радобужний (аж устав). Брус?
К у х м а н. На превеликий жаль, він — Петро Брус Натякнув, між іншим, і на те, що немовби зміщанились ви, Андрію Оверковичу, в'яжетесь з чужими елементами, словом, одбились комуністичного гурту.
Радобужний. Фантазія у його буйна, поетична — знаю! Недаром же пише українські вірші та робкорить по газетах... Ще кого пошили в кандидати на вичистку?
Кухман. Нашого скульптора, Овчара.
Радобужний. Ну, того варто. За п'янство?
Кухман. Так. Хоча Килина, бач, заступилась за нього. Мовляв: хоч щиросердий, думок своїх не хова і, крім того, пам'ятника будує.
Радобужний. Пам'ятника будую я. Він тільки скульптор. Ну, а ще кого?
Кухман (усміхнувся). Вам мало?
Радобужний (перемігся). Це я за інерцією. Все?
Кухман. Все! Хоча ні... Трошки не забув. Ще одна новина. Вам наряд од райкому — доповідь про соціалістичне змагання.
Радобужний. Де?
К у х м а н. На зборах робітників асенізаційного обозу, чи що. Сьогодні о десятій. Ось!
Радобужний (прочитав). На зборах робітників-комунальників.
Кухман. Хо-хо! У мене дотепніше вийшло.
Радобужний. Цинік ви і скептик! Постривайте, ось скоро буде чистка вашому братові...
Кухман. Ну?
Радобужний (загадково усміхнувся). Вичистять вас.
Кухман. Хто?
Радобужний (витримано, холодно, спокійно). Наприклад, Брус.
Кухман (перемігся). Так. Які ж мотиви?
Радобужний. Недавно він сказав про вас, що ви поточений геть-чисто скепсисом, по суті — зневірений службовець.
Кухман (прикривсь сміхом). Помилка! Я, наприк* лад, ще вірю, що всіх тих ие вичистять, кого давно вже слід було б вичистити. Хо-хо! Можна йти?
9
Десь у сінях знявся гомін. Танин голос сперечався з чоловічим:
— Нема вдома!
— Неправда! Він удома, а ви не винна...
— Ой боже! Та куди ж ви?
— Куди? Вперед на бюрократизм! Кухман (вслухався). Здається, Овчар? Радобужний (з досадою). Він п'яний.
10
Овчар (з дверей). У старої буржуазії краще водилось: просто й одверто казали: "Барін не пріншаєт".
Радобужний. І стара буржуазія ніколи не вдиралась до хворої людини.
Овчар (підійшов. Подивився п'яно). До хворої?.. Де ж прикмети? Чому я не бачу прикмет: ліків, термометра, рецептів? (Подививсь на столик. Попалася книжка. Прочитав заголовок). Історія партії... Це ж що? Визначаєте собі діагнози, чи просто зубрите перед чисткою?
Радобужний (стримано). Ви в якій до мец§ справі?
Овчар. Без жодної справи. Я так собі прийшов, випив і прийшов. А то ще можна й так: прийти і випити. Може, вип'ємо, га? Перед чисткою?
К у х м а н. Ви ж були кинули?
Радобужний. Партією присягався.
Овчар. Так. А перед чисткою почав. Хочу-бо появитися на комісію таким, яким я є і був. Без фальші, в натуральному стані, не то що ви... аноніми і псевдоніми.
Кухман. А скажіть, вам ще не ввижаються в такому натуральному стані всякі волохаті істоти: бісики, пацюки, миші й тощо?
Овчар. Ще й як!
Кухман. Серйозно?
Овчар. Пресерйозно! Отакі-о пацюки у городі! Новітні міщани! Хвостаті! Політикани в політиці, неуки в науках, інтригани в мистецтвах.
Кухман (до Радобужного). Цікаві галюцинації!
О в ч а р. Хіба мало горил, волохатих, диких? Особливо на селі. Хоча ні... Там живуть наші дядьки. Серця їхні повні землі та торішнього листя. Дехто світить лам-гіадика, кігтявою рукою хреститься і чухмариться: господи помилуй! — і вже гострить ножа на город...
Радобужний. Песимізм!
О в ч а р. А що таке оптимізм? Ваш! Биття у мажорні бубни попереду катафалка з покійним сімнадцятим роком?
Радобужний. Годі галюцинацій! Кажіть, чого прийшли?
О в ч а р. Чую в голосі гнів... Гаразд! Я прийшов у справі пам'ятника. Коли ви додасте ще матеріалу на п'єдестал? Третій тиждень колядую по вашій установі.
Радебужний. І по вашій... Сьогодні ви одержите весь матеріал. З умовою: не пити — раз! Щоб за тиждень, ні, за п'ять днів максимум пам'ятник був готовий — два! Чуєте?
О в ч а р. Ой,не вірю!
Радобужний (записав у блокнот). За п'ять днів, себто першого має бути відкриття пам'ятника в сквері! (До Овчара). Все!
О в ч а р. Щоб до чистки встигнуть? Тепер вірю!
Радобужний. Так! До чистки! Щоб не довелось добудовувати пам'ятника з другим скульптором.
О в ч а р. І щоб безпечніш було потім будувати бюрократизм.
Радобужний. Соціалізм, товарі.тиуі О в ч а р (жестом на гардини, прикраси й тощо). У власному закуті?
Радобужний спалахнув. Рвучко встав, Кухман став між ними. Заспокоїв жестом:
— Ну-ну! (Підштовхуючи, повів Овчара). Ходімо краще додому, товаришу обличителю!
11
Радобужний заходив по кабінеті. Кілька хвилин ходив мовчки, тоді:
— Он як!.. Бюрократ і кар'єрист! Тонкоштучний кар'єрист! Заміщанився!.. Одбився партійного гурту! (Згадав, що треба йти на доповідь. Гукнув). Таню!
12
Увійшла Таня. Радобужний замислився і знов:
— Я бюрократ і кар'єрист... (Несамовито). А ти хто? Ти?
Таня (здивовано, тихо). Я?
Радобужний (в запалі гніву не помічаючи навіть Гані). Я одинадцятий рік у партії! Воював! Страждав! Деиікінці за мене батькові очі викололи! Хату спалили! (Прикро-зневажливо). А ти? Хто ти, питаю?
Таня (болісно, тихо). Я ваша прислуга...
Радобужний (в запалі). Мене із партії? Ну, ще побачимо, хто кого! Побачимо! (Гукнув). Таню! Побачимо! (Гукнув ще). Таню!
Таня (здивовано). Я ж прийшла!
Радобужний (отямившись). Ага... Чого так довго? Таню! Дайте... Дайте другий костюм і чаю... (Знову набігає хвиля запалу). Побачимо!.. (До Тані). Я зараз йду. Маю читати доповідь... Побачимо, хто кого!..
Таня. Вам який костюм?
Радобужний (не почув). Але як це зробити? Т а н я. Я за костюм питаю! Радобужний. Так, костюм... і чаю.
Таня вийшла. 13
Із спальні вийшла, напнувшись ковдрою, Ніна (жінка):
— Ти ще вдома? Радобужний. Зараз іду!
Ніна. На хвилинку! Я вчора спитала у старенького, скільки йому років. Так ти знаєш? Сьогодні йому виходить сімдесят п'ять років, сімдесят п'ять,— ти розумієш? Так же не можна! Я пропоную справити йому ювілей.
Радобужний (про своє). Так. Але як це зробити?
Ніна. Дуже просто: купити кілька пляшок вина, печива в цукерні, садовини ріжної, покликати знайомих твоїх товаришів, привітати тата... Та ти хворий, чи що?
Радобужний. Так! Я зараз іду доповідь казати, Будь ласка, купи печива, садовими... А вино навіщо? Н і н а. Ну та як же іменини та щоб без вина? Радобужний. Які іменини?