Ви, добродію, програли в цій грі. Коли ви задушили своєю конкуренцією три маленькі крамнички тут, у Берклі, тоді ви гордо говорили про свою велику фірму, про свою спритність та заповзятливість, і на ті гроші, що їх добули, поглинувши трьох дрібних крамарів, послали свою дружину в подорож до Європи. Так, ви їх поглинули, як хижак поглинає хижака. Але тепер вас своєю чергою поглинають більші хижаки, і ви починаєте лементувати. Це стосується не тільки вас, але й усіх тут присутніх. Ви всі скиглите, бо програєте свою гру.
Але, скиглячи через те, ви не хочете сказати всієї правди, як оце я кажу. Ви не признаєтеся, що любите привласнювати прибутки інших і лементуєте лише тому, що хтось забирає собі ваші власні прибутки. Для цього ви надто хитрі. Ви кажете зовсім інше. Тому ви й виголошуєте промови на захист дрібного підприємництва, як оце допіру містер Келвін. Що ж ви кажете? Ось кілька його фраз, що мені запам'ятались: "Наші споконвічні принципи найкращі!", "Наша країна повинна вернутися до найпершої американської засади: рівні можливості для всіх", "Дух свободи завжди був притаманний нашій нації", "Вернімось до принципів наших батьків".
Коли містер Келвін вимагає "рівних можливостей для всіх", він насправді має на увазі можливість самому одержувати прибутки коштом інших, можливість, яку відібрали від нього трести. Ви так часто твердите ці фрази, що самі почали їм вірити, і це якраз иайбезглуздіше. Вам потрібна можливість грабувати своїх ближніх, як ви це робили досі, а ви гіпнотизуєте себе думкою, ніби домагаєтеся свободи. Ви — звичайнісінькі зажерливі визискувачі, але ви так заворожили себе власними гарними фразами, що повірили у свій патріотизм. Свою жадобу прибутків, чистісінький егоїзм ви виставляєте за альтруїстичну турботу про стражденне людство.
Гості почервоніли — сердито, але й трохи сполохано. Видно було, що їх налякав цей молодик із спокійним обличчям, нищівна сила його слів і його жахлива манера називати чорне чорним, а біле білим. Однак містер Келвін не розгубився.
— А чом би й ні? — спитав він. — Чом не повернутися до звичаїв наших батьків, до часів заснування Республіки? Ви сказали багато правди, містере Евергарде, хоч вона й прикра. Але тут, серед своїх, можна говорити відверто. Скиньмо маски, панове, і визнаймо всю правду, як допіру сказав містер Евергард. Це правда, що ми, дрібні капіталісти, жадаємо прибутків і що трести відбирають їх у нас. І те правда, що ми хочемо знищити трести, аби наші прибутки залишилися нам. А чому ми не можемо зробити цього? Чому, я вас питаю?
— Ось тепер ми підійшли до самої суті,— сказав Ернест задоволено. — Я спробую пояснити вам, чому, хоч зробити це буде нелегко. Ви всі трохи вивчали комерцію, але вам ніколи не доводилося вивчати соціальної еволюції. Тепер ви перебуваєте якраз у перехідній стадії економічного розвитку, але не бачите цього — звідки й усе непорозуміння. Чому ви не можете повернутись назад? Бо це неможливо. Ви не можете повернути назад розвиток суспільства, як не можете примусити воду текти знизу вгору. Ісус Навій примусив сонце спинитися над Гаваоном, а ви хочете зробити ще більше. Ви хочете примусити сонце рухатись назад, від полудня до ранку.
Виступаючи проти сучасних досконалих машин, пової організації виробництва, проти вищої продуктивності праці й усіх інших економічних переваг концентрації капіталу, ви хочете повернути економіку країни назад на ціле покоління, до тих часів, коли не було великих капіталів, розвиненої техніки, залізниць — до часів, коли купки дрібних капіталістів гризлися між собою в умовах економічної анархії, коли виробництво було примітивне, неекономне, неорганізоване й дороге. Повірте мені, перед Навіном стояло легше завдання, не кажучи вже про те, що йому помагав сам бог. Але про вас, дрібних капіталістів, бог забув. Сонце дрібних капіталістів заходить. Воно вже ніколи не зійде знову. Ви не можете навіть спинити його. Ви гинете, засуджені на те, щоб зникнути цілком з арени історії.
Такі закони розвитку. Вони дані згори, як слово боже. Об'єднання сильніше за конкуренцію. Первісні люди були жалюгідні кволі створіння, що ховались по печерах. Але об'єднавшись, вони самі стали нападати на своїх хижих ворогів. Хижі звірі між собою конкурували; а первісна людина виявилася звіром, здатним до об'єднання, і завдяки тому вона піднялася вище за всіх звірів. Відтоді люди об'єднувалися щораз більше. Боротьба об'єднання з конкуренцією триває вже тисячі років, і в ній конкуренція завпеди зазнавала поразки. Хто стає на шлях конкуренції, той гине.
— Але ж самі трести виникли з конкуренції,— перебив його містер Келвін.
— Щира правда, — відповів Ернест. — І самі ж трести знищили конкуренцію. Ось чому вам, як ви самі тут розповідали, довелось розпрощатися з вашою власного молочарнею.
Вперше за цей вечір за столом залунав сміх, і навіть сам містер Келвін засміявся з себе разом з усіма.
— Коли вже ми завзялись на трести, — вів далі Ернест, — то домовмося про основні засади. Я виставлятиму їх, і, якщо ви не погоджуватиметеся, — заперечуйте. Мовчанка означатиме згоду. Гаразд? Правда, що механічні верстати виробляють більше тканини і виробляють дешевше, ніж ручні? — Він зачекав, але ніхто не заперечив, — У такому разі чи не буде безглуздо руйнувати механічні верстати, щоб повернутись до незручного й дорожчого методу виробляти тканини на ручних верстатах? — Усі закивали головами на знак згоди, — Правда, що економічне об'єднання, відоме під назвою трест, виробляє більше й дешевше, ніж може виробити тисяча дрібних підприємств, які конкурують між собою? — Знов піхто не заперечив. — Чи розумно руйнувати цю дешеву й корисну організацію?
Довго ніхто не давав відповіді. Нарешті заговорив містер Коволт.
— Що ж нам робити? — спитав він. — Знищення трестів — це, на нашу думку, єдиний спосіб усунути їхній гніт.
Ернест ураз стрепенувся.
— Я вкажу вам інший спосіб! — вигукнув він, — Не треба руйнувати ці чудові машини, що виробляють більше товарів і виробляють їх дешевше. Треба опанувати їх. Використаймо їхню силу й переваги! Хай вони служать нам самим. Витіснімо теперішніх власників цих чудових машин і зробімося самі їхніми власниками! Ось вам, панове, соціалізм — об'єднання більше, ніж трести, найбільше економічне й соціальне об'єднання людей із усіх об'єднань, які будь-коли існували на нашій планеті. Це не суперечитиме еволюції. Проти об'єднання ми виставляємо ще більше об'єднання. Тільки так ми можемо перемогти. Переходьте до нас, соціалістів, і ви теж переможете.