За цією розмовою вони дійшли до шинку, хоча К. й не зрозумів, чому господар попри весь свій гнів привів його сюди. Можливо, здогадався, що К. надто втомлений, аби відразу ж піти геть. Не чекаючи запрошення сісти й зачекати, К. буквально впав на одну із бочок. Там, у темряві, він почувався добре. У всьому чималенькому приміщенні горіла тільки одна слабенька електрична жарівка над шинквасом. Надворі теж було ще зовсім темно, здається, падав сніг. Опинившись тут, у теплі, треба бути вдячним за те, що тебе не вигнали надвір. Господар із господинею все ще стояли над ним, так ніби він і далі був небезпечним, не можна було покластися на нього й доводилося пильнувати, аби він раптом знову не підвівся і не спробував потрапити в коридор. Вони обоє теж були втомлені від нічного переляку і надто раннього підйому. Особливо господиня, вбрана в шовковисту широку цинамонову сукню, яка шаруділа, була трохи недоладно защібнута й підперезана, – де вона тільки знайшла таку сукню? Мабуть, дуже квапилася, коли вбиралася. Голову господиня поклала на плече чоловіка втомлено, ніби її шию було надламано, й осушувала очі невеличким акуратним носовичком, поміж тим кидала на К. по-дитячому злісні погляди. Щоб заспокоїти подружжя, К. сказав, що для нього новина все, що вони розповіли, і хоча при всій необізнаності він не так уже й довго пробув у коридорі, трапилося це не через його бажання когось помучити, а через надто велику втому. Він дуже вдячний за те, що господарі припинили цю ганебну сцену, а якщо йому доведеться за неї відповідати, він буде лише радий, бо це єдиний спосіб уникнути неправильного трактування його поведінки. Тільки втома і ніщо інше стала причиною цього всього. А ця втома пояснюється відсутністю звички витримувати допити. Він же прибув сюди ще зовсім недавно. Якби в нього був необхідний досвід, прикрої помилки він зміг би уникнути. Можливо, він надто серйозно ставиться до допитів, але цю серйозність не можна вважати недоліком. Йому довелося витримати два допити, один після одного, перший із Бюрґелем, а другий із Ерланґером. Найбільше втомив його перший, другий тривав не дуже довго. Ерланґер тільки попросив його про одну послугу. Але два допити підряд – це виявилося більше, ніж він зміг витримати нараз. Можливо, і для когось іншого цього виявилося б забагато, наприклад для пана господаря. Після другого допиту він, якщо бути відвертим, уже ледь тримався на ногах. Це було схоже на сп'яніння, обох панів він бачив і чув уперше, а ще й повинен був відповідати на їхні запитання. Наскільки йому відомо, все пройшло досить непогано, а потім сталася така прикрість. Хоча після всього пережитого його не можна занадто сильно в цьому звинувачувати. Якби хоча б хтось із двох панів, які його допитували, знав про його стан, то, безумовно, спробував би запобігти подальшим неприємностям, але Ерланґер змушений був відразу після допиту їхати геть, а Бюрґель, очевидно, так утомився від розмови, що заснув і проспав увесь час розподілу документів, тож не слід дивуватися, що К. теж був украй виснажений, бо коли б Бюрґель не заснув, він ніколи не залишив би К. без нагляду тинятися коридором. Якби в К. також була можливість поспати, він без жодного сумніву скористався б нею і відмовився од того, що помітив стільки забороненого, бо насправді він був не в стані бачити хоча б щось, і всі вразливі чиновники могли без зайвого страху з'являтися перед його очима.
Те, що К. розповів про обидва допити, особливо про Ерланґера, як і те, з якою повагою він згадав обох секретарів, покращило ставлення господаря до нього. Він уже майже був настроєний виконати прохання К., покласти між двома бочками дошку і дозволити гостеві поспати на ній хоча б до світанку. Але господиня була категорично проти, вона нарешті помітила, що з її сукнею не все гаразд, марно намагалася обсмикнути її то з одного, то з другого боку, постійно хитаючи головою на знак заперечення, і стара суперечка стосовно чистоти дому ось-ось могла розгорітися з новою силою. Перевтомленому К. розмова господарів здалася страшенно важливою. Те, що його можуть вигнати звідси, уявлялося найбільшим нещастям з усього, пережитого досі. Цього не повинно було трапитися, навіть якщо господар і господиня об'єднаються проти нього. Він скоцюрблено сидів на бочці і не зводив погляду з подружжя, аж поки господиня, надзвичайну вразливість якої К. помітив давно, раптом не відійшла вбік, – на цей момент, здається, вони з чоловіком уже розмовляли про щось інше, – і не вигукнула:
– Як він дивиться на мене! Вижени його нарешті геть!
Але К. був цілковито, майже до байдужості, переконаний, що його залишать, а тому скористався нагодою й сказав:
– Я дивлюся не на тебе, а на твою сукню.
– Чому на сукню? – схвильовано запитала господиня. К. знизав плечима.
– Ходімо! – сказала вона чоловікові. – Він п'яний, цей негідник. Дай йому проспатися тут!
І вона звеліла Пепі кинути йому якусь подушку. Скуйовджена і втомлена Пепі з'явилася на крик господині із темряви, недбало тримаючи в руках мітлу.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ
Коли К. прокинувся, першої миті йому здалося, що він узагалі не спав, кімната була порожньою й теплою, як і раніше, стіни тонули в темряві, єдина жарівка над шинквасом згасла, за вікном також усе ще була ніч. Але коли він випростався, подушка впала додолу, ложе й бочки затріщали, відразу ж прибігла Пепі, і він довідався, що проспав понад дванадцять годин, а зараз уже вечір. Господиня кілька разів питала про нього протягом дня, заходив подивитися Герштекер, який ще вранці, коли К. розмовляв із господарями, сидів тут, у темряві, за пивом, але не наважився потім потурбувати К. Заходила й Фріда, хвильку постояла біля К., але навряд чи приходила задля нього, напевно, в неї були тут свої справи, адже ввечері вона повернеться до роботи.
– Вона, здається, більше тебе не любить? – запитала
Пепі, коли принесла каву і тістечка.
Але питання прозвучало не злостиво, як раніше, а сумно, ніби Пепі вже пізнала лихо цього світу, на тлі якого її власна злість стала безглуздою й непотрібною. Вона говорила з К. як із другом по нещастю, а коли він скуштував кави і йому здалося, що замало цукру, вона збігала й принесла повну цукерничку. Сумний настрій не завадив їй сьогодні причепуритися не менш старанно, ніж минулого разу, в її коси було вплетено чимало стрічок і бантів, над чолом та на скронях волосся було старанно накручене, на шиї, в глибокому вирізі блузки, висів ланцюжок. А коли К., задоволений тим, що нарешті зміг виспатися й випити доброї кави, спробував потягнути за одну зі стрічок і розв'язати її, Пепі втомлено сказала: