Тільки тепер, по короткій паузі, пізнавши наслідки свого відступництва, старий астроном збагнув: "Я віддав свої знання власть імущим, аби ті їх зужили, або не зужили, або зловжили ними — як їм заманеться — в їх власних інтересах". Брехтівський цикл "логічних доведень" закінчився. Висновки, які можна зробити з його твору, виголошує сам Галілей. І не диво: він завжди бачив далі за інших, радів, коли інші страхалися, жахався, коли інші бадьоро розраджували. Він і тепер, таврований зрадою, зробить ці висновки найточніше, найаналітичніше. "Я був ученим, що мав безприкладні і неповторні можливості. Адже саме за мого часу астрономія вийшла на ринкові майдани. За цих цілком виключних обставин стійкість однієї людини могла б викликати великі зрушення. Коли б я вистояв, то вчені-природознавці могли б виробити щось подібне до гіппократівської присяги лікарів — урочисту клятву застосувати свої знання тільки на благо людства" .
І специфічна, але могутня емоційність твору Б.Брехта полягає в глибині зачеплених ним проблем, в чіткій їх постановці і точному правдивому розв’язанні.
* * *
В цій ситуації ми простежили тільки деякі з особливостей вияву емоційності конкретного художнього твору. Зрозуміло, що розглядаючи "Життя Галілея", ми намагалися показати функціонування деяких з джерел цієї емоційності в умовах суто "інтелектуального" тексту. Зовсім не було зачеплено питання художньої майстерності митця, яка дає змогу показати силу попередніх чинників. Побіжно відзначимо, що так само, як художня майстерність не може компенсувати втрат у темі, її пізнанні і партійно-філософському осмисленні, — так ця тема, глибина її пізнання й партійної оцінки не може бути виявлена без високого рівня майстерності.
Відтак кожне із згаданих нами джерел емоційності художнього твору зберігає свою "автономну" вагу, компенсувати яку майже неможливо за рахунок іншого.
Крім того, мусимо відзначити й велику рацію П.В.Симонова, коли він пише про те, що емоція не є "метою, сутністю чи призначенням мистецтва", що вона є лише безпомилковим показником ефективності його (мистецтва — В.С.) впливу" . Саме це ми й намагалися довести своєю статтею.