Баррент одягнувся.
Його завели до однієї з кімнат просторого Департаменту Юстиції. Кімнату називали Судом Кенгуру — на честь стародавньої англосаксонської судової процедури. Навпроти неї в коридорі була Зоряна Палата — також вельми давня інституція. А за ними містився Вищий Касаційний Суд. [Суд Кенгуру – інсценований злочинцями суд у камері; Зоряна Палата – суд, що існував в Англії з 15 ст. По 1641 р. І залежав від феодала; ці обидва суди – символ сваволі і беззаконня]
Суд Кенгуру ділила навпіл висока дерев'яна перегородка: однією з основ омезького правосуддя було те, що обвинувачений не повинен бачити ні суддів, ні свідків, які виступатимуть проти нього.
— Арештований, підведіться,— пролунав голос з-за перегородки. Голос, тонкий і безбарвний, долинав з маленького динаміка. Баррент ледве розбирав слова: як і було задумано, губилися інтонація та індивідуальність. Навіть промовляючи, суддя залишався безликим.
— Вілле Барренте,— сказав суддя.— Вас звинувачують, по-перше, у невживанні наркотиків, а по-друге, у відсутності релігійного благочестя. Про менший злочин повідомив під присягою Священик. Про більший злочин є свідчення з Магазину Снів. Чи можете ви спростувати ці звинувачення?
— Ні, сер, не можу,— відповів Баррент, трохи подумавши.
— У вашому випадку,— провадив далі суддя,— відсутність релігійного благочестя можна не брати до уваги, оскільки це ваша перша провина. Але невживання наркотиків вважається найтяжчим злочином проти Омезької держави. Безперервне вживання наркотиків є накинутим привілеєм кожного Громадянина. Добре відомо, що привілеї слід використовувати, інакше вони просто втрачаються. А втратити привілеї — означає втратити наріжний камінь нашої свободи. Отже, відмовлятись від привілеїв або ж хоч якось нехтувати ними — це вже зрада батьківщини.
По цих словах запала тиша. Охоронці неспокійно переступали з ноги на ногу. Баррент, який вважав своє становище безнадійним, чекав, затамувавши подих.
— Наркотики служать для різних цілей,— мовив урешті невидимий суддя.— Зайве перелічувати їхні достоїнства. Але все-таки мушу сказати, що з погляду держави наркомани — це лояльні громадяни, а наркотики є головним джерелом прибутків, і від них, зрештою, залежить увесь наш спосіб життя. Далі я ще додам, що люди, які не вживають наркотиків, неминуче виявляють ворожість до наших омезьких порядків. Я так
довго пояснюю вам це, Вілле Барренте, щоб ви краще збагнули
вирок суду, який зараз буде оголошено.
— Сер,— почав Баррент.— Я помилявся, уникаючи наркоманії. Я не прошу про полегкість, посилаючись на незнання, оскільки знаю, що для закону такі виправдання не існують. Але щиро прошу суд надати мені можливість виправитись. Прошу не забувати, сер, що я ще можу стати на шлях наркоманії.
— Суд бере це до уваги,— мовив суддя.— Саме тому суд із задоволенням продемонструє вам усю силу гуманного правосуддя. Замість вищої міри покарання ви можете обирати між двома м'якшими вироками. Перший вирок — каральний: вас позбавлять правої руки і лівої ноги за злочин проти держави. Але ви збережете життя.
— Який же буде другий вирок, сер? — мовив Баррент, ковтнувши слину.
— Цей вирок не каральний: ви повинні будете пройти випробування "судом Божим". Якщо ви залишитесь живим після випробування, то вам буде повернено відповідне становище у суспільстві.
— Я обираю "суд Божий",— мовив Баррент.
— Дуже добре,— сказав суддя.— Хай звершиться правосуддя.
Баррента вивели з кімнати. За спиною він почув приглушений сміх одного з вартових. Чи не помилився він? Може, "суд Божий" набагато гірший, ніж каліцтво?
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
На Омезі кажуть, що між судом і виконанням вироку не просунути навіть леза ножа. Баррента одразу відвели до великої округлої кімнати в підвалі Департаменту Юстиції. Стінки кімнати були складені з дикого каменю, а з високої вигнутої стелі світили яскраві дугові лампи. З одного боку стіна не досягала стелі — і там містилися лави для глядачів. Коли до кімнати ввійшов Баррент, вони були вже майже заповнені і букмекери продавали програмки зі списками засуджених.
Кілька секунд Баррент стояв сам на кам'яній підлозі. Потім в одній вигнутій стіні відкинулася панель, і до приміщення вкотилася невеличка машинка.
На трибуні для глядачів почувся голос з репродуктора:
— Леді і джентльмени, прошу уваги! Зараз почнеться "суд Божий" 642-ВГ223 між громадянином Баррентом і ГМЕ 213. Будь ласка, займіть свої місця. Змагання почнеться за кілька хвилин.
Баррент оглянув свого супротивника. Чорна блискуча півкуля, майже в метр заввишки. Вона нервово каталася вперед-назад на маленьких коліщатках. На її гладенькій металевій поверхні спалахували візерунки з червоних, зелених і бурштинових вогників. У Баррента промайнули нечіткі спогади про якусь істоту з океанів Землі.
— Для тих, хто вперше відвідує нашу галерею,— лився з гучномовця голос,— коротко пояснюю. В'язень Вілл Баррент добровільно обрав "суд Божий". Знаряддя правосуддя, в даному випадку ГМЕ 213, є витвором технічного генія Омеги. Машина, або Макс, як її називають друзі й шанувальники,— це надзвичайно ефективне знаряддя вбивства: вона здатна вбити людину двадцятьма трьома способами, більшість яких надзвичайно болючі. З метою використання в суді, машина діє за принципом випадковості. Це означає, що Макс не може обирати спосіб убивства. Кожна із двадцяти трьох програм вмикається і вимикається навмання, тривалість програми — від однієї до шести секунд.
Макс несподівано виїхав на середину кімнати, і Баррент сахнувся від нього.
— В'язень,— провадив далі гучномовець,— може знешкодити машину. В такому разі його звільняють і повертають йому всі права і привілеї його статусу. Різні машини знешкоджуються по-різному. Теоретично в'язень завжди може виграти. Але на практиці таке трапляється в 3—5 випадках із ста.
Баррент огледів галерею з глядачами. Судячи з одягу, всі ці чоловіки й жінки були з найвищих привілейованих верств.
І раптом у першому ряду він побачив дівчину, що дала йому пістолет у день прибуття до Тетрагіда. Вона була така ж гарна, як і в його спогадах, але на її блідому, овальному обличчі не було й натяку на якісь почуття. Вона пильно дивилася на нього зі щирим і безпосереднім інтересом, мов на незвичайного жука в банці.