Брус. Півні? Так, Оверку Петровичу... Це правда. Півні...
Кучка. А сьогодні, товаришу Петю, жито мені снилося. Вам, городським, мабуть, воно ніколи не сниться? Брус. Не траплялось...
Кучка. Таке густе та високе, немов аж дзвенить. (Мацає, щоб сісти). Оце земляки приходили...
Ніна. Оверку Петровичу! Ви чай пили?
Кучка. Ні... Та й не хочу...
Н і н а. То однесіть вашу посуду...
Кучка. Вибачте... Забув, що в руках...
Брус. Скажіть... Як у вас на селі, коли, приміром, товариш, сусіда, який покохає жінку свого товариша?
Кучка. Жінку? Було раз таке за мого віку!.. Було. Сокирою порубав жінку.
Брус. Хто порубав?
Ніна. Коханець? Так? (Легенько торкається Бруса). Кучка. Чоловік жінку.
Брус. То чому жінку, а не товариша? (Тисне Ніні плече).
Кучка. Дітей у їх не було... З жиру... З баби почалося і на бабі скоїлося... (Йде, Брус одчиняє йому двері). Спасибі, Петю... Я сам...
Пауза. Ніна нервово здригається.
Ніна. Ну? Милий?..
Брус. Я ось... скажу. Силу таку маю, що все оце... любов оцю, як дзеркало молотком!.. На скалочки!..
Ніна (з глибоким видихом). А-а!.. Так ти? (Переборовши себе). То бийте, милий! Краще розбийте!
Брус. Не можу.
Н і н а. Ви ж кажете — маєте силу? Брус. Маю і... не можу.
Ніна. Розбийте! На скалочки! Це буде краще! Оце й буде по-новому: не можна вільно — не треба зовсім!.. Гордо й прекрасно.
Брус. Не можу. Побачу отак тебе... Запах лише згадаю... (Хапає її за руки). Я маю право! Всім скажу, що це не буза... Коли ж тепер побачимося? Га? Нінушко?
Ніна. Сьогодні на вечірці. Ти ж маєш запрошення? Брус. Як?
Ніна. Щоб прийшов. Чуєш? Б р у с. А він? Антип? Лист?
Н і н а. Як не прийдеш, Антип догадається, що лист цей тобі. Розумієш, гаво ти моя?
Брус. Ой, чому ти його жінка?
Ніна. Власність? Так? Визнаєш власність?
Брус. Ет... к такій мамі! Скажу! Завтра увечері бюро, і там я... скажу привселюдно... (Цілує її). Отак блявкну з простоти... дайош, Антипе, жінку! От... (Цілує). Ех, баба ти! Запашна. Тепла. Солодка. Цілуєш, і в очах немов море соняшне. (Цілує).
СЦЕНА 2 1
Вечірка у Кухманів. К у х м а н, ж і н к а, Радобужний, Ніна Костівча, Брус, Скибка. Гомін, сміх, балачки.
І рочка (плескає в долоні). Товариші! Панове!
К У х м а н. Слово має майбутня радодама.
І р о ч к а. Товариші! Я п'яна! (Регіт).
К у х м а н. Ірочко! Моя малютко! Так у поважній компанії не кажуть.
І р о ч к а. Панове, Ніна Костівна і товариш Брус зраджують вас! Вони змовляються втекти.
Євгенія Костівна. Нічого подібного! Ніна й не думає...
К у х м а н. Малютко! Випийте і занімійте!..
І р о ч к а (до Радобужного). Товаришу Антипе Овер-ковичу! Попереджаю. Сигналізую про небезпеку! (Дав йому на пальцях поцілунок).
Кухм а н (наливаючи вина). Товариші! Нам пора згадати, чого ми сюди зібрались. Я — колишній офіцер. Жертва революції, безробіття і взагалі жертва, та ніколи я не був ще жертвою вина... Язик мені завжди слухняний. Навіть тоді, як голова моя п'яна, він тверезий... Тому пропоную, щоб всі тости надалі виголошував я...
Голоси. Просимо! (Оплески).
К у х м а н. Пропоную випити...
Брус. Треба Пупа заждати.
Скибка. Пупа я бачив, як йшов сюди. Він сидів з якимись дядьками в харчевні...
Радобужний. Пив?
Скибка. Випивали. Я кликав його...
Радобужний. Як пив, то прийде... Він тільки п'яний навідує друзів.
К у х м а н. Не турбуйтеся. П'ять пляшок стоять ще цілі про запас... Товариші! Сьогодні минуло тридцять п'ять років, як в одному селі, що до його тепер тільки партія лицем стала, у бідного селянина народився син... і нарекли його Антипом, себто Антитипом...
Євгенія Костівна. Антошко! Не мели зайвини...
Кухман. Жено! Не перебивай!.. І ось ми бачимо, як із колишнього немовлятка Анти-типа вигнавсь цілий тип,
І р о ч к а(пирснувши). Ой, не можу...
Євгенія Костівна. Антошко! Ти п'яний...
Кухман (урочисто). Тип борця за комунізм товариш Антип...
І р о ч к а. Браво! Браво!
Кухман. Пропоную...
Всі кричать "ура". П'ють.
Євгенія Костівна. Любії гості! Сьогодні ще минуло десять років, як Антип Оверкович побрався з моєю сестрою Ніною... (До Ніни). Пригадуєш, Ніночко, ту церковцю і вербочки під вікнами і як ми сміялися [з] попа?.. Антипе Оверковичу! Пам'ятаєте?
Скибка. У-р-р-а! (Галас).
Євгенія Костівна. Я не скінчила тоста...
Радобужний. І не треба, Женю. Не треба. Келих вже одпито.
Скибка. Гірко!
Радобужний. Так, Скибко. Келих вийшов гіркий. Ніна. Антипе...
Радобужний. Та жаль, що після мене ще не один питиме з того келиха отруйного...
Брус. Що ти там бузиш, Антипе?
Ніна. Товариші! Радобужний має скласти іспита на борця за новий побут...
Скибка. Як це? Не розумію...
Кухман. Ніно! Тости виголошую я... Товариші! Пропоную тост за себе. (Регіт). І з мене вийшов "тип".
Брус. Тип колишнього офіцера?
Кухман. Тип будівника соціалізму... (Регіт). Не вірите? Коли ЧК попросила декого з колишніх офіцерів носити каміння, возити глину і копати канави, я перший пішов... Я зрозумів, що те каміння для соціалізму (регіт), і я його носив шість місяців... Жінка моя носила те ка-Міїїгій у серці, мій папаша в печінках... Вип'ємо за носіїв каміння для соціалізму... (Регіт. П'ють).
І рочка. Ви милий, Кухмане... Я вас поцілую...
К у х м a н Малютко моя! Це дуже скромна нагорода... Я хочу більшої!..
Євтенія К о с т і в н а. Антошко! Стямся!.. Ніна веде Ірочку в другу кімнату, : за ними виходять Брус і Скибка.
Р а до б у ж н и й (цілує Євгенію в руку). Дякую, Женю... ;
Євгенія К о сті в н а. Я?.. Ні...
Кухман. Тон, жено, тон. Ювілянт мусить бути трошки-смутний.
Радобужний. У вас прекрасно. Третю вечірку справляємо, і, здається, ще ніхто з чужих не довідався...
Кухман. І не довідається! Будьте певний! У мене й миші на конспірації знаються... Хо-хо...
Радобужний. Дякую!.. (Хоче йти в другу кімнату).
2
Входять. П у п, Ш а й б а, Клим, усі троє випивши. . Пуп. Тут він. Заходьте, товариші!
Клим мнеться. Шайба став біля порога.
Заходьте! Заходьте!
Кухман. Хо-хо! Єгова і два анголи прийшли до дуба Маврикійського.
П у п;: Дозвольте познайомити. Селянин-делегат Клим і безробітний робітник Терентій Шайба... Ми до тебе, Ан-типе.
Шайба. Звиняйте, що ми нальотом отак і трохи випивши (здоровкається). Товаришок із села, землячок і людина протокольно од громади послана...