Радобужний. Що трапилось?
Євгенія Костівна. Він повалив і потоптав мої квіти! Хотів бити піяніно.
Пуп. Геть болонок, квіточки, іконки! Протестую!
Євгенія Костівна (істерично). Хуліганство! Варварство!
Брус. Пупику! Не бузи хо.ч ти.
Євгенія Костівна. Мені оця квітка дорожча од всіх ваших революцій... Мені (цілує квітку і плаче) дорожче за все...
Кухман. Жено! Ти теж п'яна. Хо-хо...
Пуп. Брусе!.. Протестую! Товстозаде міщанство квітчає тепер життя, в бінокль на нас дивиться і присуд свій виносить..
Брус. Піди лишень та проспися.
Пуп. Підожди... Товстозаде міщанство, в голові сало, жере, плює і плодиться в республіках пролетаріяту... Йому на послугах наш радянський чиновник, наш бюрократ і навіть наша антирелігійна пропаганда...
Радобужний іде в другу кімнату.
Брус (затуляє йому рота). Ти п'яний, Пупе.
Євгенія Костівна. Зробили з життя казарму! З культури — насіння з балалайкою!
Пуп. Товстозаде міщанство заплювало революцію! Був Жовтень. Був ранок. На обріях у мареві дзеркали-лась комуна... А тепер? Квіточки, болонки, моди і поруч злидні, старці, купи гною? Зона! Порожньо і сифілістич-но в степах республік. (Сідає).
Брус іде в другу кімнату.
Клим. Бачу, що з школою не вийде діла.
Шайба (до Пупа). Ходімо додому.
Пуп. Зажди, Шайбо!.. Товариші! Пора засновувати комуністичні монастирі і скити, щоб боронитися од зони, щоб спокутувати гріхи...
Євгенія Костівна (йдучи). Давно пора.
Кухман. Геніяльна ідея! Хо-хо... Дозвольте спитати — монастирі? Окремо для жінок, окремо для чоловіків, чи мішані?
Пуп. Мовчи, черепе!
Шайба. Випили і гайда! Товаришу село! Беріть його під пахви... Товаришоньку...
Клим скидає свитину, простилає долі і лягає.
Ви ж це, землячок, що? Здрейфили?
Кухман. Хо-хо! У землячка хрущі над вишнями гудуть.
Пуп (сідає до Клима). Правильно. (Хапає Шайбу і валяє додолу). Дядьку Климе! Клим. Га?
Пуп. Нумо пісню! НашуІ
К л и м. А не виведуть... з хати?
Кухман. Товариші! Ваша диктатура! (Дає кожному по чарці вина). А ми буржуазія, у вас на послугах. Пуп. Черепе! Одійди! Ударю!
Клим (до Кухмана). А сукин же ти син, ваше благородіє, як я бачу!
Шайба. Протокольно — ми вже не люди, а свині! Ходімо додому, товаришочки, га? До мене ночувати, га?.. Будьмо свідомі...
Ідуть.
Кухман. Нарешті я бачу справжню змичку города з селом під партійним проводом. Ха-ха!
Біля дверей їх догнав старий.
Клим (гірко). Не вийшло наше діло.
8
Убігли Ніна і Радобужний. Радобужний (брутально). Самка ти! (Замірився). Н і н а. Не смійте!
Радобужний. Проститутка! (Вхопив пляшку, щоб ударити).
Ніна. Радобужний!.. Радобужний!.. Ви ж комуніст... Старий (голосно, грізно). Господи! Виведи мене звідси, із мурів оцих, із закуту виведи... і
9
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1 Увечері в Шайбиній хатинці.
1
В е к л а. Отак з тої пори без роботи сидить... Та якби ж сидів? Бігає десь, гасає день по день... А прийде — жерти давай! Та ще гостей усяких, таких же чортів, як і сам, прости господи, наводить.
Клим. Яжйе знав, що таке у вас...
Ш а й б а. По морді ляпаєш? Сукин ви син, протокольно й об'єктивно...
Пуп (вставши). Не бий її! Бий мене! (Підставляє щоку).
Радобужний ставить пляшку на стіл.
Пуп. Ой, багно ж, багно!.. (До Шайби). Удар мене, Шайбо...
Шайба. Отямтесь, товаришок!.. Нас і так бито було, а тепер ще й самі себе?
Пуп. Не хочеш... Так, отже, коли так!.. (Б'є себе по обличчі). Р-раз! Два!
10
Кухман, Євгенія Костівна, Брус, потім Скибкай Ірочка.
Євгенія Костівна. Ніно! Він тебе ударив? Панове? Пуп ударив Ніну... Ніна. Ні! Ні!..
Брус (важко, не поспішаючи, підходить до Рад об умного). Ти...
Ніна (стає між ними). Заспокойтеся, товариші... Нічого тут не трапилось! Це Радобужний іспита складав... на борця за новий побут...
Ширма
Be к л а. І сліпий побачить, як живемо!.. Нічого там! Не знав...
Клим (бере свою торбочку). Я б той... заплатив якого карбованця, коли ж вірите... витратився геть-чисто.
В е к л а. Не треба. Йдіть з богом і так. Бачте, до чого довели? За старого режиму ніколи в світі захожого чоловіка не вигнала б!
Клим (розгублено). То так!.. Ну, прощавайте! Спасибі за кватирю...
В е к л а. Ходіть з богом!
Клим. Я вже другим разом прийду чи приїду, то завезу вам хоч з пуд борошенця! (Йде).
Векла. Може б, той... Ранком пішли? Дощ надворі. Переночуйте!
Клим. Ні! Діло моє не крутиться, і вітру підходящого нема... Проживемо і без школи! Аби хліб був...
2
Входить Шайба. Шайба. Стоп, село! Куди?
Клим. Та той... у проходку трошки... Занудився в хаті...
Ш а й б а. У проходку з торбою? (Дивиться на Веклу).
Векла. Хай чоловік іде. Доки ж йому отут мучиться?
Шайба. Стоп, землячок. (До Векли). Це ти, дракони-хо, бюрократизм свій закрутила?
Векла. Жерти самим нічого.
Клим. Правда! Чого мені сидіти? Прощавайте!
Шайба. Сто-оп! (Притримує Клима). І ви, землячок, злякалися драконихи?
Векла. Чом не приймають до себе мужиків комуністи? По сто, по двісті батують... Веди до їх... Сам йди до їх.
Шайба. Га-га-гаІ Ге-ге-ге! Загеркала, як та гуска, з гнізда вставши...
Векла. Шовковії панчохи купують, а старцеві й копійки не дадуть.
Шайба. Га-га-га! Помовчи!
Векла. Бідному класу проповіді читають, а самі жеруть, п'ють, бахурують? Шайба. Помовчи! Ну й язичок!.. В е к л а. А як ми були у злиднях, то так і застрягли.
Шайба. Протокольно тобі український язичок!: (Клим іде). Куди, село? Школа буде наша! У мене такий характер, що раз узявся... (Ставить на стіл пляшку горілки). Ось! (До жінки). Бачиш? А оце бачищ? (Показує папірця). А оце? (Показує червінця). На!
Век л а. Терешо! Невже Кирюша наш прислав?
Шайба. Нікоторого Кирюші! Служби добивався. Завтра на роботу...
В е к л а. Та невже, Терешо?.. ,
Шайба. Тепер, Терешо?.. Протокольно, новий завод, одкривають! Сідайте, землячок! Веклушо! Дайош закусити! ( Векла йде в комірчину. Шум автомобіля.
От як, товаришу село. Тепер і, за вашу школу, без критики... Вип'ємо своєї трудової!
Клим. Ну, вже як подивлюся, на вас. Такий же ви. чоловік!.. Що равнодушний до всіх, а що приязний... Таких ще не бачив...
Входять Брус і Ніна.
Брус. Можна до вас од дощу? (Вдивляється). А-а... Знайомі наші?..
Шайба. Дивись!.. Можна. Заходьте...