4
В завулку з'явилось троє, крадучись. Попов і його супутники. Попов тримає "під ручку" того, що в спідниці. Плентаються.
Стали.
ПОПОВ:
— Ш-ш-ш... Назад!..
1-Й НА ЧАТАХ:
— Стой! Стой!.. Хто такі?!. Руки вгору!!.
ПОПОВ:
— "Влопались... Здається, німці... Німецька поліція.." (Всі підіймають руки вгору).
1-й НА ЧАТАХ:
— Хто такі?
ПОПОВ:
— Я... Я здєшній... Ми здєшні...
— Хто такі!? (Пересмикнув закривку). Хвамилія?!
— Д-д-даніла Лендєр... Психічний... З супругою... А це свояк один...
(Мати шарпнулась — "Боже ти мій!").
ХАМУЛА:
— Стій-стій, карга! Не рушся!.. Що там таке? Хто так??
(Тим часом, поки Попов і всі троє тримають руки до гори, один з посіпак лізе до кишень по папери. Дістає в Попова. Читає. І зраділий, несе до двору Хамулі).
ХАМУЛА глянув на документи... Тріумфуючи:
— А-а-а... Попався!... Здорово... Ич ти, замаскирувався.
ПОСІПАКА:
— Ще й з супругою...
МАТИ поникла, як підстрелена:
— ... "Не може бути... Ні, ні... Як же це?.. Він?.. І Оксаночка?.. І Сашко?.."
ХАМУЛА:
— Ведіть до розправи! Та бережіть добре.
Збіглись посіпаки, оточили Попова з кампанією та п потягли, підштовхуючи, злорадно кепкуючи:
— Диви, диви!.. У спідниці!.. Та це ж шпійони!!.
— Ги-ги! Шпійонів німецьких піймали!
— От концерт буде!! Ха-ха...
ПОПОВ І СУПУТНИКИ роздивились, зраділи:
— "Свої!!." "Ур-р-ра!.." "Свої.." "Нарешті..."
ХАМУЛА — на подвір'ї, про себе:
— Я тобі дам "своїх!.. Иш ти... Ти в нас не так заспіваєш, стривай. (До матері) — Ну, стара, — чула?!. Тепер можеш покищо жувати горох наш... Та все пам'ятай — з тобою ми ще зустрінемось. Жди своєї черги.
(Виходить).
5
МАТИ сама підбігла до тину, переглянула раз, переглянула з другого боку... Та п покрутила головою розгублено, посміхнулась ніби крізь розпач, шепочучи:
— Ні... Не він... Не він... І не Сашко..х І не Оксана...
(Та й вхопилась за голову).
— А документи??. Свят, свят, свят!.. Вбили, чи що!..
(Вагається. Хоче йти слідом, розпитати, роздивитись, — і не може).
— О, будьте ви прокляті всі, як мені до вас йти та й вас просити, доброго слова благати та й вас горем своїм потішати...
(іде)
Завіса
III
Гонг
ІНТЕРМЕДІЯ
Заметались люди. Побігли. Залементували. Старі й малі.
— Німці!.. Німці!.. Німці йдуть!!.
І побіг хтось, розліплюючи афіші:
"НОВА ЄВРОПА"... "НОВА ЄВРОПА"...
І вийшов старий дід... І прочитав:
"...Українці! Працюйте... А потім дістанете землю, як чесною працею заробите право на неї перед Новою Європою..."
Почухав дідусь потилицю і люто сплюнув:
— Отак...Прийшли і отакої "нової явропи" поналіплювали-и... Га! — ТІЛЬКИ ТИН МЕНІ СПОРТИЛИ!
Гонг
Завіса
Розділ ТРЕТІЙ
І
Гонг.
Рожеве світло.Відкри илася перша завіса. На другій завісі табличка: "Штаб Н-ської Танкової Бригади".
Виходить бравий лейтенант Сашко, обчепляний гранатами, при автоматичному пістолі, з біноклем на шиї, шолом набакир і з цигаркою в зубах. В руках тримає афішу якусь.
САШКО:
— О! Оце тут і буде наша квартира... О???. Гроб з музикою. А це що за ганчірка? (Читає): "Штаб Енської Танкової Бригади"... Фю-і-їть (свистить). Була бригада — і нема бригади. Ха. Досі десь біля Волги. Злізай. Война, брат. Потримався трохи, дай і другому потриматись. Тепер тут буде не якась там їрундова бригада. (Здирає табличку і, широко розчепірившись ногами й руками, чіпляє свою афішу). О!..
(афіша)
"Штаб командувача окремої орденоносної н-ської дивізії військ НКВД".
— О! Смерть мухам і прусакам і всім врагам народа. Ех, хороша штука війна — всі тікають і всі доганяють і нічорта не розбереш. (Збив захоплено шолом на лоба та й почухав потилицю). Держись, Сашку! (І враз махнув рукою зухвало). Хе... Ну, якось то воно буде. На війні як на війні
— або вб'ють або й ні.
(Пішов геть).
Гонг. Відкривається завіса.
II
Кімната зі столами — великим і маленьким та деякими меблями. В кутку — розбите трюмо. На стінах пообдирані і так на однім цвяху мапи. Валяється зброя, газмаски, амуніція, пляшки. На столі — телефон. Данило в розкішному м 'якому кріслі сидить за столом і спить. Нероздягнений. Кашкет збився набік.
1
— Сюди!!. Сюди!.. — чути Сашків голос, господарний такий та категоричний. Навстяж відкривши двері, входить Сашко, а за ним два бійці — з тих, що "рятували" генерала, — вносять і встановлюють кулемет "Максима" і друкарську машинку. Встановлюють на публіку.
САШКО:
— Три дні доганяємо армію і не можемо догнати. Всі один одного доганяють... Е, є!!. Куди ти ставиш? Хіба звідти хтось може на нас наступати?! Давай туди.
БОЄЦЬ:
— Та там же наші...
— Які це "ваші"? Скрізь враги. Кругом нас самі враги. Пойняв?
— Єсть, пойняв.
2
Входить той лейтенантик, що, рятуючи генерала, збирався заробити орден.
Бійці, тим часом, одкозирявши, виходять.
Л-НАНТИК ставши на струнко:
— Так що, дозвольте доложить,— салдати потрохи прибувають. Е-е... Майно штаба — цілий транспорт — теж скоро прибуде. Варта розставлена...
САШКО важно, заклопотано:
— Добре. А близько є якісь часті?
— Є. Відступає 16-та дивізія справа, 239— зліва, 56-та за нами...
— Гм... Добре.
Л-НАНТИК нахилився і пошепки, показуючи очима на Данила:
— А як там нащот орденка, га?..
— Буде орден. Аж два матимеш... Слухай тільки моїх наказів. І щоб дисціпліна!..
Л-НАНТИК виструнчується, віддано:
— Єсть слухати наказів! Предполагається підкріплення. Ворог також може поперти в наступ... Жду ваших розпоряджень.
САШКО:
— Добре. (Чухає потилицю). Йди й чекай там. Ми все обдумаємо. Нехай генерал відпочине. Йди й чекай.
— Єсть чекати!
САШКО далі шкребе потилицю:
— Підсилити варту.
— Єсть підсилити варту.
— Всюди. І нікого не впускати. Ані мами рідної.
— Єсть не впускати. Ані мами рідної.
— Ідіть.
(Лейтенант виходить).
3
Сашко сам. Визирнув у двері, а тоді причинив їх щільно і покрутив головою, зморщившись. Одійшов на середину і став
розгублений:
— От влопались так влопались! Можно сказати влипли по самі вуха.