— Насильство в пустинії—повторив генерал, сумовито, задумливо посміхнувшись.—Сподіваюсь, ви не затаїли на мене зло за те, що я розлучив вас з пустинею — і з насильством, Гордон.
— Певно, я ніколи не подарую вам цього, генерале. Але таїти за це зло на вас я не можу, бо це б означало визнавати себе переможеним.
— Радий чути таке. Ваше вигнання було сумною необхідністю, Гордон. Зате сказане вами зараз дозволяє мені запропонувати вам компроміс...
У словах генерала зазвучало вагання, і Гордон зрозумів, що Мартін має сказати щось дуже важливе.
— Компроміс?—луною повторив він.
— Так! — генерал заговорив рішуче й ваговито.— Я певен, Гордон, що в справі зміцнення миру в пустині ви могли б відіграти не меншу роль, ніж у розпаленні повстанської війни.
— Давайте до діла! — промовив Гордон.— Що ви хочете сказати?
— Я хотів би взяти вас з собою в Істабал! Гордон підвівся.
— Заждіть, заждіть з вашими знаменитими висловленнями, доки я не скінчив. Я хотів би взяти вас назад до Аравії, щоб показати вам наш новий план щодо устрою племен, наш новий компроміс з кочовиками. І я б хотів, щоб ви з вашим впливом сприяли утвердженню миру в пустині.
— Безнадійна справа, генерале. Фрімен уже розповів мені про ваш компроміс.— Літаки над Істабалом!
— Це тільки тимчасовий захід. Я виробив цілком нову політику, Гордон, і я запроваджу її в життя, як тільки повернуся. Ніяких літаків! Більше, якщо Гамід погодиться на наш новий план, то в пустині не залишиться не тільки жодного бахразького літака, а й жодного солдата, жодного бахразця, крім кількох радників при Гаміді в Істабалі.
— Ви лякаєте мене, генерале. Яка кривава витівка прийде на зміну бомбардувальнику?
— Ах, визнайте за нами хоч трохи чесності і доброї волі І
— А я визнаю! Чесність і добра воля лежать на темному дні кожної хитрості.
— Ні-ні. Ніякої хитрості. Все просто й добропристойно. Компроміс. Виключно в інтересах племен. Я певний" що ви погодитесь і надасте нам допомогу.
— Ви лякаєте мене, генерале. Розповідайте. Гордон міг би й сам угадати деякі з альтернатив, які
генерал збирався запропонувати кочовикам замість панування Бахразу, але, вислухавши Мартіна, він подумав: "Якщо Фрімен шкідливий своєю аморальністю, то ця людина — чесна і нелукава. Вона не лицемір і тому небезпечніша за Фрімена".
— Отже, суть сказаного вами зводиться ось до чого,— підсумував Гордон план генерала Мартіна,— бах-разькі літаки забираються геть і поступаються місцем чесним й добропорядним літакам наших Королівських Повітряних Сил. Бахразька армія повертається до Бахразу, якщо Гамід відмовиться від будь-якого керівництва об'єднаними племенами. За Гамідом визнається право на автономне правління тільки в межах королівства Бахраз. Гамід залишається правителем лише в тому випадку, якщо він гарантує сплату податків Бахразу і сам збиратиме ці податки серед кочовиків. І, нарешті (чи так я розумію вас?), ви маєте намір здійснити складне переміщення племен в районах кордонів і нафтопромислу і утворити заборонені зони вздовж нафтопроводу.
— В загальних рисах — так. До того ж, не забувайте, що ми визнаємо недоторканість законів кочових племен.
— Вони завжди визнаються. Хіба бахразці робили коли-небудь спроби запровадити цивільне управління в пустині — якщо не враховувати бомбардування і політичні вбивства?
— Ну от, мій план і покладе цьому край, Гордон. Яка ж ваша відповідь? Чи погоджуєтесь ви поїхати зі мною і допомогти мені запровадити все це в житті? Вірніше, не мені, а Гаміду. Я впевнений, що Гамід був би дуже радий, коли б ви повернулися й допомогли йому з цим планом. 1 це ж для вас нова нагода послужити Гаміду і, можливо, врятувати його.
— Гамід сказав це? Він сказав щось подібне?
— Ні.— чесно зітхнув генерал,— я не можу твердити, ніби чув від нього таке. Але я впевнений,—він погодиться на нашу пропозицію, якщо ви допоможете. Отже, ваша думка?
— Ось що, генерале, — промурмотів Гордон,— якщо Гамід прийме її — то я теж прийму.
— Ах, чудово, чудово, Гордон. Тільки я сподіваюся, що ви поїдете зі мною і роз'ясните все Гаміду.
Гордон посміхався безстрасними очима — надто без-страсними.
— Гамід зрозуміє ваш план і без моєї допомоги.
— Ви так гадаєте? І на вашу думку, він погодиться?
— Якщо ви тягтимете його за вуха від Істабала до Бахраза і по дорозі битимете лобом об нафтопровід—можливо, він погодиться, генерале.
— Будь ласка, киньте ваші жарти, Гордон. Чому? Чому б йому не погодитися? Це ж абсолютно чесний компроміс, який надає племенам автономію і тільки за назвою залишає їх підданими Бахразу.
— За назвою! За Назвою, і податками, і законами, і розчленованістю! А яка Гаміду різниця — будуть то англійські літаки чи бахразькі? Ви думаєте, що він довірятиме вам більше, ніж Азмі-паші? З якої речі? Невже ви уявляєте, що національна честь Британії і ваше слово солдата — це краща нитка, на якій висітиме меч над головою Гаміда? — Це тоді, коли ми є постійними натхненниками бахразького поневолення! Боже, генерале! Невже ви ніколи не зрозумієте, що свобода, незалежність — це абсолют, реальна сутність, пристрасть? Що сліпа віра в ці речі є куди міцнішою, ніж ваша свідома віра в етику компромісу, яку ви вважаєте доброчесною й дійовою тільки тому, що її вигадали англійці. Боже, прозрійте, генерале!
Генерал уже теж навчився розмовляти з Гордоном. Тепер він зберігав непорушну дружелюбність до цієї недружелюбної людини.
— Скільки у вас пристрасті! — жартівливо зауважив він.— Ви не помітили дійсної мети, на яку спрямована моя
ІДеЯ.
— До біса метуї Ми розмовляємо про наслідки.
— Тоді дозвольте спитати вас: якими будуть наслідки, якщо племена відкинуть цей компроміс? Відповідайте, Гордон!
— Бог знає. Я у вас можу спитати те ж саме. Генерал зітхнув.
— Боюся, що відмова кочовиків назавжди увічнить панування Бахразу.
— Овва! Кочовики повстануть,— заперечив Гордон.
— Після їхньої недавньої поразки? Гордон трохи посовався.
— Слухайте, генерале, я це не одразу зрозумів, але тепер я міг би кричати про це, як про чудесне одкровення: Гаміду не було завдано поразки!
— Що ж це тоді було? Адже ми без бою перемогли його і примусили капітулювати.