Гордон похитав головою й з поблажливим виглядом підкріпив свій аргумент уроком з історії воєн:
— Наполеон виграв битву під Бородіно. Він захопив редут і примусив Кутузова відступити аж за Москву. Але чи переміг Наполеон насправді? Аж ніяк! Кутузов зберіг свою армію і затягнув Наполеона в обійми російської зими Визнавши себе переможеним під Бородіно і відкотившись за Москву, Кутузов тим самим одержав перемогу в битві, яку він програв! Толстой і трохи історії переконливо доводять це.
— Ах, але Гамід...
— Те ж саме. Те ж саме! Погодившись на ваші умови і запобігши цілковитому розгрому племен, Гамід переміг вас, генерале. Я не зрозумів цього тоді. Я не збагнув всієї глибини Гамідової прозорливості. Але тепер мені все це ясно, так ясно, що я згоден присягтися життям, що правий.
— Військо Гаміда тепер розсіяне. А це вже й є поразка!
— Ні, не в умовах пустині. В обороні кочовикам краще бути розсіяними. Гамід не програв нічого. І Справа племен теж не потерпіла, бо Справа племен — це Віра в серці кожного кочовика. Вас перехитрили, сер! Переге-нералили!
Але Мартіна надто розгарячили судження Гордона щодо діалектики війни, і він залишив без уваги цю шпильку.
— Ви надміру покладаєтесь на особисті можливості Гаміда, Гордон. Невже, по-вашому, він насмілиться повстати, коли бахразькі літаки контролюють пустиню? Ви ж знаєте, що це неможливо!
— Неможливо? А що, як ваші літаки перестануть контролювати пустиню?
— Ах, але ж вони контролюють! Навіть якщо б Гамід знову захопив аеродром в пустині (а він це однаково не в силі зробити!), ми можемо вислати літаки з аеродромів, розташованих на території Бахразу.
— Якщо у вас будуть аеродроми. Якщо у вас будуть літаки!
Але генерал не зрозумів, що саме його співбесідник хоче цим сказати.
Гордон підійшов до вікна — поглянути на повалені буки, що лежали на пагорбі по той бік улоговинки. На мокрому верхів'ї пагорба лісоруби пиляли дерево. Час падіння наближався — Гордон чув це по високому вищанню пили. Раптом пролунав тихий стогін, потім тремтливе шелестіння і, нарешті, оглушливий тріск — стовбур відділився від пня, і дерево зі скрипом почало своє страшне падіння. Земля здригнулася, приймаючи на себе це струнке, живе створіння. Але, хоч і підрубане, воно вже стало чимсь новим — бо інше майбутнє чекало його.
— Я зробив ще одне відкриття,— промовив Гордон до генерала, який усе ще мовчки, терпеливо сидів біля каміна.— Повстання племен переможе лише в тому разі, якщо воно об'єднається з революцією в Бахразі. Ви мали рацію! Гамід дійсно ніколи вже більше не зможе захоплювати аеродром, і він справді не може змагатися з бомбардувальниками. Але якщо аеродром і бомбардувальники перестануть бути загрозою (і завдяки бахразькій революції стануть навіть союзниками), тоді повстання Гаміда вже не зазнає поразки.
— І по-вашому, Гамід дійсно мусить співробітничати з революцією селян і городян?
— Так. І тільки зараз (зараз!) я усвідомив це.
— І після всіх ваших запеклих заперечень ви погоджуєтесь з цією необхідністю, схвалюєте її?
Гордон вдивлявся в свою пустиню — у тьмяний наліт вологи на віконному склі.
— Не знаю, чи я погоджуюсь з нею, генерале. Не знаю. Однак вона є реальністю...
Генерала ця відповідь явно розчарувала.
— Що ж — коли ви погоджуєтесь з революцією городян і селян, Гордон, то, боюся, розбіжність між нами стає значно більшою, ніж раніше.
Гордон знизав плечима й гірко посміхнувся.
— Ви зробили помилку, вигнавши мене з Аравії, генерале. Якщо ви хотіли покласти край Повстанню племен, то вам слід було піймати Зеїна аль-Бахразі. І не слід було допускати його до Гаміда. Гамід уже тоді, погоджуючись на капітуляттію, знав те, що я лише тепер зрозумів: він знав, що Зеїн з своїми бахразькими революціонерами є справжнім ключем — єдиною надією кочовиків на перемогу. Зеїн — ось хто становить для вас справжню загрозу, генерале. Зеїн, а не я...
— Ви фантазуєте, Гордон. Почати хоча б з того, що після минулих заворушень в Бахразі тепер настала тиша. Ніяких ознак революції. Далі, нам відомо, що Зеїн перебуває в Гаміда. Але вони займаються тільки розмовами.
— А більше їм нічим і не треба займатися. Розмовляти — це значить змовлятися, генерале! ї тепер вам уже нічим не вдасться зупинити їх.
— Ви це говорите так, ніби хотіли б, щоб ми їх зупинили, — промовив генерал. Але насправді він не робив для себе висновків зі слів Гордона, бо не вірив у його теорію щодо Зеїна. — А-а, та що казати — ви помиляєтесь, — додав він настійливо, немов не міг придумати ніякої іншої фрази, щоб закінчити розмову на цю тему.— І пам'ятайте, — сказав він з легкою, сумною посмішкою — немов прощаючись з другом, якого щойно знайшов, — чи справді той бахразець такий важливий, чи ні, а від даного вами слова вас не звільнено. Вам не можна повертатися, Гордон.
— А хіба видно, що я збираюсь повертатися, генерале?
— Мені здається, що ви щось надумали.
Гордон, який ходив туди-сюди, зупинився, немов цей простодушний вояка прозирнув надто глибоко в його думки.
— Á якщо я повернуся?
— Ви здатні порушити своє слово?
Гордон подивився на генерала, і в його очах світилися щирість і докір.
— Сказати правду — не знаю. Генерал похитав головою.
— Ви не зробите цього, я знаю, А якщо б зробили, то перед вами постало б надто багато проблем. Все та ж сама проблема лояльності, наприклад.
— Лояльності? До кого?
— А це вже ви самі повинні визначити, Гордон. Я не буду повертатися до нашого старого сперечання щодо вибору між духовною лояльністю .до якої-небудь ідеї і матеріальною лояльністю до своєї батьківщини. Ні! Ідеться про щось простіше, ніж це. До того ж і про щось реальніше.
— Реальніше, кажете?
— Місцевість, в якій проживають племена, знову стала сферою інтересів Великобританії. Інакше й не могло бути — через нафтопромисел. І зараз, більше ніж коли, будь-яке заворушення в пустині — це заворушення безпосередньо проти Англії! І в разі виникнення нових безпорядків ми змушені будемо ввести на нафтопромисел англійські війська. Англійські. Не бахразькі. Отже, якби ви повернулися і затіяли нове Повстання, Гордон, вам неминуче довелося б вступити в безпосередній конфлікт з рідною країною. А цього я не можу допустити. Я хочу врятувати вас самого від ваших же ідей. Ось чому я не звільняю вас від вашого слова. Ви не повинні повертатися.