Лірникові думи

Страница 16 из 17

Руданский Степан

І кладе він їх під браму,
Бога підіймає.
Підіймає і хрест тяжкий
Нести помагає.

От і сама Гологофа,
Вбогий повернувся...
Коли гляне... його кошик
Злотом нагорнувся.

Да і яйця межи злотом
Були — не пропали,
Ще й, на диво,— крашанками
Й писанками стали.

І відтогді стали й люде
Писанки писати.
І в Великдень всіх знайомих
Ними дарувати.

А тим часом на Голгофі
Хрест уґрунтували
І на нему Христа-бога
Страшно розіпняли.

Розіпняли... руки й ноги
Цвяхами прибили
І ребро його святеє
Копієм пробили.

XXX

Тяжко мучиться наш господь,
Тяжко умирає,
І із жалю все замовкло,
Голосу не має.

Тілько горобці погані
Понад хрест літали,
І літали, і скакали,
І "жив-жив" кричали.

Терпів господь милосердний,
Далі став казати:
"Всяку птицю я приймаю,
Буду доглядати.

Горобця лиш не догляну
І не нагодую.
І нечистому на волю
Погань ту дарую".

І узяв їх чорт у руки,
Да і доглядає,
І на Семена [27] мірками
Всіх переміряє.

Міряє їх в очереті
І мірчук збирає,
І дну міру зоставляє,
Дев'ять мір пускає.

І від Семена до весни,
То і діти знають,
Горобці всі табунами
По світі літають.

XXXI

Вмер господь, а божа мати
Над морем сиділа.
Над морем вона сиділа,
Суху рибу їла.

Аж приходить Петро з Павлом:
"Вставай, божа мати,
Іди сина з хреста зняти,
Зняти, поховати".

Як почула божа мати —
Руки ізломила
І сухої половину
Риби опустила.

І ожила та півриба,
І досі ведеться.
І та риба в нас, хрещених,
Камбалою зветься.

І приходить божа мати,
З хреста сина зняла,
Плащаницею покрила,
В гріб камінний вклала.

В гріб уклала і над гробом
Страшно голосила,
Доки стража того гробу
Камнем не закрила.

Стража камінь привалила,
Печать приложила
І край гробу поставала,
Вогонь розложила.

На діяння [28] і в нас про те
Хлопці споминають:
Цілу нічку коло церкви
Вогню не згашають.

XXXIІ

От субота і минає,
Північ наступає,
Стоїть стража коло гробу,
Думоньку гадає...

Лиш минута за опівніч —
Вдруг печатка рветься,
Камінь з гробу підійнявся
І об землю б'ється.

Засіяло кругом гробу,
Стража утікає.
І господь наш і спаситель
З гробу воскресає.

І настав святий Великдень,
Цілая неділя:
Всюди радість, всюди празник
І душі весілля.

І відвідав господь матір,
І усіх як треба,
І на шостії неділі
Вознісся до неба.

І вознісся бог на небо,
А ми тут жиємо;
Но колись і ми на небі
З господом будемо.

Тілько богу тра молитись,
Як годиться, жити,
І святую волю божу
Від душі чинити.

(9-12 листопада 1856 р.)

[1] — єгипетський пустельник і затворник (?-394).

[2] — річка в західній частині Передньої Азії. З нею пов’язано багато християнських легенд, зокрема легенда про хрещення в ній Ісуса Христа.

[3] — Пилипони — розкольники, що торгували іконами.

[4] — Десені — узори.

[5] — легендарне дерево, що мало подобу хреста; за легендою, на нім було розп’ято Ісуса Христа.

[6] — міфічний біблійний "патріарх". За біблійною легендою, єдиний з своєю сім’єю врятувався в ковчезі під час "всесвітнього потопу" і став родоначальником нового людського роду. Цю легенду запозичено з давньовавілонського епосу про Гільгамеша.

[7] — казковий птах з рогом на носі, який загинув під час потопу, тому що, покладаючись на свою силу, не захотів сісти у Ноїв ковчег.

[8] — напівлегендарний староєврейський цар (II ст. до н. е.). Церковники приписують йому авторство Псалтиря (книги псалмів). Насправді ж ця книга складалася протягом багатьох віків.

[9] — один із синів царя Давида.

[10] — (староєврейське — Шимшон) — давньоєврейський міфічний герой, син царя Давида. За біблійною легендою, мав надзвичайну фізичну силу.

[11] — (давньоєврейське — Шеломо; близько 976-935 до н. е.) — цар Ізраїльсько-Іудейської держави (близько 960-935 до н. е.). Син царя Давида. За традицією, йому приписують ряд творів, що входять до Біблії: "Книга притч", "Книга премудрості", цикл любовно-весільних пісень ("Пісня пісень") та ін. Ім’я Соломона в переносному значенні — синонім мудрості.

[12] — І тепер іще він тисне

Лева під ногою...— Йдеться про пам’ятку архітектури і гідротехнічного мистецтва "Самсон" на Червоній (колишній Контрактовій) площі у Києві. Збудована у 1748-1749 рр. архітектором Григоровичем-Барським. На початку XIX ст. усередині павільйону було поставлено дерев’яну скульптурну композицію "Самсон роздирає пащу лева". У 1981 р. фонтан було відновлено в первісному вигляді (автор проекту архітектор В. П. Шевченко). З фонтаном пов’язано багато переказів (вважалося, наприклад, що той, хто вип’є води від "лева", залишиться жити в Києві). Переказ про походження цього фонтану використав також І. С. Нечуй-Левицький у повісті "Кайдашева сім’я".

[13] — тобто чоловік божий, один із семи архангелів, який, за біблійною легендою, провістив народження Ісуса Христа.

[14] — невелике місто в Галілеї (одна з трьох областей, на які поділялась Палестина в часи римлян), де, за переказами, провів дитинство Ісус Христос.

[15] — (староєврейське Маріам — гарна, прекрасна) — в християнстві богородиця, божа матір.

[16] — Віфлієм (нині Бейт-Лахм) — невелике місто поблизу Єрусалима (Іорданія), де, за християнськими легендами, народився міфічний Ісус Христос.

[17] — (Персія) — стара назва Ірану. У канонічному євангелії від Матфея сказано, що зорю бачили просто на сході.

[18] — (73-4 до н. е .)— Іудейський правитель (40-4 до н. е.), ставленик римлян. Жорстоко придушував народні рухи, що знайшло відображення в біблійних легендах, зокрема в переказах про винищення ним іудейських дітей.

[19] — вигадані, міфічні особи. За євангельським міфом, Ісус Христос з великої кількості своїх послідовників вибрав найкращих дванадцять учнів — апостолів, яких послав проповідувати своє вчення.