КАРТИНА ПЕРША
Вечір. У пебі хмари, і грім немовби десь гримить далеко над Дніпром. На подвір'ї душ двадцять п'ять людей у етапі тяжкого напруження. Всі чекають наближення чогось надзвичайного. Входить хутко Григорій Заброда.
Заброда. От і я... Розпочинаю драму!.. Води! (П'є воду). Перший багатій на селі Лукіян Горлиця!
Горлиця. Я!..
Заброда. Куркуль і стяжатель Омелько Ласкавий!
Ласкавий. Я!..
Заброда. Контрреволюціонер і мироїд Євген Паливода!
Паливода. Я!..
Заброда. Гноїтель хліба—церковний староста Лаврін Кривошия!
Кривошия. Я!..
Заброда. Контрреволюціонер Бас Омелян!
Шах. Котрий?
Заброда. Той, що ненавидить!
Бас. Я!
Заброда. Дем'ян Загно, вбивця!
Загно. Вкупі з тобою! Я!
Заброда. Укриватель бандитів куркуль Мартин Буланий!
Буланий. Я!
Заброда. Буланий Мина!
Мина. Я!
Заброда. Грицько Буланий!
Грицько. Я!
Заброда. Багата людина — глитай Литвин Михайло!
Литвин. Я!
Заброда. Приверженець старовини Онапас Задорожній!
Задорожній. Я! (Падає).
Шах. Помер. Названо його, і він помер.
Жінка. Щасливий!
Друга жінка. Нещасний!..
Шах. Неправильно! Не можна одразу падать мертвим від одного слова. Не згоден!
Заброда. Контрреволюціонер Шах Опанас!
Шах. Я-а!.. (Падає, вражений, на землю).
Пауза.
Загно. Розказуй. Всі тут.
Паливода. Кажи мерщій, не муч. Хвилина ще, і я умру к чортам.
Заброда. Шановне куркульство, гинемо! Мар'яна. Ай!..
Буланий. Тихо!
Кривошия. Тихо, гадюко!
Паливода. Ай, тихо, ради бога! Ай-ай-ай!..
Пауза.
Кривошия. Чого замовк, Григорію? Тут так усі твого приїзду ждали...
Заброда. Не їхав я—летів. Да так летів, що коні кров'ю блюнули й попадали на шлях. Тоді я сам побіг ярами, неначе злодій той...
Горлиця. А чи ж не злодій ти?!!
Паливода. Мовчи, злодюга сам!
Зягно. Тихо, злодіяки!
Заброда. Браття, помовчіть. У Запоріжжі на базарі читав газету я па парканах. Газету "Правду". Поплив паркан перед очима, і натовп, і рундук. Тоді купив її за гривеника, і "Правда" випала у мене з рук. Вона була про нас. її кричало радіо хрипливе мені в потилицю, у спину, в груди — "Знищити як клас!" Перелякались коні. Вилітаю на дорогу. Шлагбаум падає... Дивлюсь, аж у вагонах нас уже везуть па північ і на схід — з дітьми і стариками... Як страшно світ змінився. Не бачу вже нічого... (Дивиться вбік). Ідуть!!!
Мар'яна. Ой боже ж мій! (Побігла а немовлям на руках).
Всі хором співають: "Як прийде страшний суд на нас — треба помирати, і яке було багатство — треба покидати..." Входять активісти-незаможники на чолі з Петром Скиданом і група середняків.
Гусак. Ага, куркулики, ось вони! Позліталося докупи гайвороння!
Скидан. Замовкни. Не відаєш, що мелеш і коли.
Гусак. Не буду. (Змовк).
Скидан (до куркулів). Організований народ. Всі, дійсно, вкупі. Радитесь?
Паливода. Здоров, Петро!
Скидан. Мовчу.
Ласкавий. А що таке?
Скидан. Від ниньошнього дня перемінився світ. Декретом партії ось тут, у "Правді", одрізано вас од села, неначе вовче м'ясо або рак, звиніть за порівняння. Для нас ви перестали бути земляками. Досить стрільби, палійства, саботажу. Кончено.
Буланий. Та як же ж так?
Паливода. Дозвольте...
Скидан. Так треба.
Буланий. Як треба?..
Скидан. Знищується клас. Прийшли прощатись ми, а пе здоровкатися з вами.
Гусак. Гнать!
Скидан. Помовч! (До куркулів). Поїдете па нові землі.
Паливода. Надовго?
Скидан. На все життя.
Заброда (підходить до Скидана). Ну що ж! Коли вже так — прощай, сусід і переможець...
Скидан. Прощай.
Заброда. Як я ненавиджу тебе!..
Скидан. Не маю і я приязні до тебе, Забродо.
Заброда. Коли б ти міг отут мене убить, повісити чи задушити зараз! Коли б душа моя покинула мене і полетіла геть з подвір'я, коли б лежав я трупом отут-о і батько плакав надо мною, то навіть мертвий я б тремтів і бивсь об землю — так я ненавиджу тебе.
Скидан. О, ти такий!
Тихий. Яка страшенна сила!
Скидан. Не сила тут. Безсилля скаженіє.
Заброда. Проклятий голодранець!
Скидан. Не заперечую. Про мене й пісню складено:
"Вставай, проклятьем заклейменный..."
Хор. "Весь мир голодных и рабов..."
Заброда. Будь ти проклят!
Гусак. Замовч, мироїд, уб'ю!
Вигуки. Бий його!
Скидан. Не смійте доторкатись! (До Заброди). Чого тепера вже клясти, хижак? І кого!?
Заброда. Тебе і твою владу надо мною...
Нечитайло. А бодай тобі язик усох!
Заброда. ...твій урожай, і план, і навіть дощ, який я заклинаю не іітп на ваші ниви!
Уляна. А куди ж йому йти? Вся земля тепер гуртова. Мино!
Нечитайло. Помовч...
Заброда. Я проклинаю запорізький степ, що обробляли ми його віками!
Незаможники. Хто обробляв?
Трубенко. Він обробляв?
Левко Цар. Еге ж. Робили нашими руками!
Ласкавий. Все одно. Хіба ж не козаки ми? Адже тут, де ми змагаємося нині, стояла Запорозька Січ ще за Хмельницького Богдана. Чи ж не всі ми...
Паливода. ...нащадки славних запорожців!?
Горлиця. Нe діти одної матері України?
Скидан. Так. Всі ми козаки, та не всі однакові.
Гусак. Он учитель каже, що запорожці — вигадка панів із Вукоопспілки.
Скидан. Скажи учителю, що він блазень.
Гусак (до вчителя). Чули?
Сірик. Я так ие говорив! Я казав, що у XVII і XVIII століттях в районі діііпровських порогів перебував певний ррошарок певних продуктів епохи, обумовлених класовими економічними...
Паливода. Дурниці мелете...
Скидан. Годі! Обумовлений продукт.
Сірик. Ой яка гидота! Не вірте мені. (Беззвучно). Я одмовляюсь!
Заброда. Виходить, запорожців зовсім не було, чи як по-вашому?
Скидан. Чому? Були і навіть є.
Паливода. Чи не ви часом?
Скидан. А хто ж? Хто був ворогом народу в старовину? Пани і дуки. Хто були запорожці? Збройні вороги ворогів народу! Отак і ми — ваші вороги й переможці. Скажете, ні?
Паливода. Цю політграмоту чуємо з сімнадцятого року.
Заброда. Прокляття!..
Скидан (до ішроду). Чули? Все обчислив і зважив. І все прокляв. Колгоспний лад і нашу перспективу. Судьбу нащадків наших і батьків. І навіть степ.
Заброда. І степ!!!
Цар. І дощ прокляв небесний!
Заброда. І дощ!!!
Входить Мар'яна.
Мар'яно, де дитя?
Мар'яна. Умерло для тебе.
Заброда. Дитина де, гадюко?
Мар'яна. І ти вже мертвий.
Заброда. Уб'ю! Дитина де?!
Лаврик (вбігає). Дядьку Скидан! Забродиха підкинула дитя в колгоспний двір!
Заброда. А-а!..