— Ні! Ні! — відповів Гордон — Ще ні.— І ця відповідь їх засмутила.'
Забирати Нурі прийшов генерал. Він знову повторив, що непричетний до цьогс" рішення привезти Нурі в Англію.
— Так діяти — не мій звичай,— сказав Мартін з своєю гарною солдатською прямотою.
— Виходить, за хазяїна тепер Фрімен, генерале? Він верховодить в арабському курнику?
В цій обтягнутій ситцем кімнаті, в лагідній чемності материнського дому, Гордон поводився брутально з генералом, незважаючи на своє бажання бути з ним ввічливим. Йому жаль було цього солдата — Мартін мав якийсь такий обманутий вигляд!
— Департамент Фрімена нікого і нічого не визнає,— сказав генерал.— Ви ж знаєте, як у них ведеться, Гордон. Різні змови, трюки, хитромудрі політичні інтриги... Але вони не репрезентують наші дійсні наміри.
— Мені нема діла до ваших дійсних намірів, генерале. Я хочу одного — найскорішого повернення хлопця.
— Я все влаштував. Можу також сказати вам, що завдяки мені цей випадок з хлопчиком став приводом для суперечки з питань політики між департаментом Фрімена і моїм. Фрімену тепер наказали триматися в межах існуючих настанов. Адже він — агент Інтеллідженс *.
— Інтеллідженс? Боже, як споганюють це чудове слово усі оті змовники, розбещувачі й лицеміри, ці вульгарні, тупоголові, підлі тварюки, яких ми звемо агентами Інтеллідженс! '
— Як би там не було, мій департамент вийшов переможцем. Я розумію ваше обурення з приводу цієї історії з хлопчиком, Гордон. Тому я так настійливо заходився біля цієї справи.
— Я вдячний вам, генерале. Але якщо вам дорога свобода дій у вашій галузі та й взагалі ваша посада, то
* Інтеллідженс (сервіс) — британська розвідувальна служба. Це слово означає також "розум, кмітливість". (Прим, перекл.).
послухайте мене — добудьте яку-небудь офіціальну бритву і без попередження й прогаяння переріжте нею горло Фрімену. Інакше він переріже його вам.
— Ні. Суперечка між нами не має особистого характеру. У Фрімена вистачить глузду сприйняти її по-джентльменськи.
— Ха!
*— Ми справді зараз сперечаємося лише з приводу політичної лінії,— наполягав генерал,— хоч я й не заперечую, що між нами існує чимала розбіжність щодо методів. Власне кажучи, Гордон, мені здається, що коли б ми з вами почали обговорювати аравійські справи, у нас виявилося б багато дечого спільного в симпатіях, переконаннях, надіях, пов'язаних з цією країною. Ми зійшлися б у багатьох поглядах.
— На засилля Бахразу в пустині, наприклад?
— АхІ Це могло б бути нашим єдиним розходженням.
— Розходженням, генерале? Це безодня!
— Я думаю зараз про це. Я думаю — чи не існує якого-небудь шляху, яким можна було б знищити цю розбіжність у ставленні до Бахразу — і не тільки між вами і мною, Гордон, а й між племенами й Бахразом.
— її можна прегарнесенько знищити. Звільніть племена, генерале.
— Ах, заждіть хвилинку...— дружелюбно почав був генерал Мартін.
Але в цю хвилину Нурі ввійшов у кімнату, несучи каву в турецькій чаші на мідному підносі. На пустотливому обличчі хлопчика був най лагідніший і найсмиренніший з виразів, і всім своїм виглядом він напрошувався на похвалу за добре виконану послугу.
— Володарю,— звернувся він до генерала з церемонним поклоном,— ця чаша благословить губи кожного, хто зробить честь доторкнутися до неї.
Якби в цю мить на вітру лопотіли стінки намету і верблюд гучно потягував носом біля входу, якби вершник, що наближається, вигукував здалека своє ім'я, а над пустинею котилася луна випадкового пострілу, — благородна послуга Нурі була б доречною. Але тут, в оточеному вологою зеленню англійському будинку, вона шокувала Гордона.
— Ще* ти робиш? — різко спитав Гордон у хлопця. Нурі підвів очі на нього.
— Володарю, я прислуговую твоєму гостеві.
— Ні!—крикнув Гордон.— Прислуговувати в міському будинку немає ніякої честі. Ти не повинен поводитись тут, як слуга! Чуєш — ніколи, ніколи більше не роби такого!
— Але, володарю, це ввічливість! І твоя мати...
Іще мить, і сльози обурення й болю бризнули б з очей Нурі, але в кімнату поспішно ввійшла місіс Гордон. Швидко привітавшись з генералом, вона взяла хлопчика за руку і спитала в Гордона, що трапилося.
— Він не повинен робити такого,—відповів Гордон.— У нашому будинку — не повинен.
— Це я підмовила його, Нед, — сказала місіс Гордон. Чи то інтуїтивно, чи то з виразу синового обличчя вона зрозуміла, що найбільше Гордона шокує присутність при цій сцені генерала, який може тепер подумати, що й він, Гордон, так само, як і Фрімен, робить з хлопця прислужника, її вразила себелюбна обмеженість цих побоювань сина.
— Це я підмовила його, Нед, — швидко повторила вона.— Я сподівалася, що генералу Мартіну і тобі приємно буде знов відчути арабську ввічливість.
Генерал лагідно, співчутливо посміхнувся і промовив по-арабськи:
"Якщо небо милостиво дарує нам блоху, то навіть її голодний укус нас облагороджує". Iі додав англійський еквівалент цього афоризму: — Жест — ось що головне, Гордон!
Тільки тепер Нурі збагнув, як розгнівався на нього Гордон. Залившись краскою і сльозами, хлопчик у дитячій нестямі тупнув ногою і з усієї сили вдарив себе долонями по вухах, щоб спричинити собі біль і вбити слова, що ввійшли туди. Потім він підбіг до дверей, навмисне, з лютою досадою хвицнув по них кілька разів носком і, вискочивши з кімнати, грюкнув дверима, показуючи всім, яка пристрасть бушує в ньому.
— Я дуже шкодую, що все це трапилося, Нед,— докірливо і з явним розчаруванням сказала місіс Гордон.— Мені слід було б бути більш розважливою.
Та Гордон засміявся, пустивши материн докір повз вуха.
— Ура! — крізь зуби промовив він.— Я знову побачив бурхливу пристрасть! Щирий гнів! Я мало не забув, що вони існують. Хай буде проклята наша англійська урівноваженість І Вона вже й мене почала псувати. Пийте каву, генерале, і пробачте мою дріб'язковість. Це все отой "Фрімен не виходить у мене з голови. Мамо! Налий нам, а потім сідай і слухай пристойний обмін думками про насильство в пустині.
Мати налила їм каву, але спокійно відмовилася слухати про насильство і, посміхнувшись до генерала, якому вона явно симпатизувала, пішла з кімнати. Вона все ще не могла вибачити синові його нестриманість.