ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Майдан
Входять 2-й купець, Анджело та стражник.
2-Й КУПЕЦЬ Цю суму винні ви з зелених свят,
І я відтоді вас не турбував;
Цього я не робив би і тепер,
Але до Персії я мушу їхать
І потребую грошей. Через те
Прошу мені негайно все сплатити,
А ні — то стражник ось вас арештує.
АНДЖЕЛО Достоту стільки, скільки винен вам,
Від Антіфола маю я одержать;
Я перед цим, як мав зустріться з вами,
Віддав йому ланцюг; о п'ятій нині
Мені він має заплатить за нього.
Як ваша ласка, то ходім зі мною
До нього в дім, і я вам поверну
З подякою мій борг.
СТРАЖНИК Вам турбувать
Себе не треба: гляньте,— він Іде.
Входять Антіфол Ефеський і Дроміо Ефеський.
АНТІФОЛ ЕФ. Допоки буду я в золотаря,
Ти збігай і купи мені нагай;
Я почастую ним жону і слуг
За те, що зважились у мій же дім
Мене сьогодні не впустить. Стривай!
Ось золотар. Отож іди мерщій;
Купи нагай і віднеси додому!
ДРОМІО ЕФ. Куплю його охоче так* немовби
Дістав на тім дві тисячі прибутку.
(Виходить)
АНТІФОЛ ЕФ. Хто звіриться на вас, той має втіху!
Ви ж обіцяли принести ланцюг,
А я ні вас, ні ланцюга не бачив.
Подумали ви, мабуть: наша приязнь
Міцною надто буде, як зв'язати
її ще й ланцюгом,— та й не прийшли.
АНДЖЕЛО Покиньте жарти ваші; ось рахунок:
Стоїть тут — скільки важить ваш ланцюг,
Аж до останнього карата; тут
І проба золота, й ціна роботи;
Вся сума лиш на три дукати більша
За ту, що винен я цьому ось пану;
Прошу вас, заплатіть йому негайно,
Бо він рушає в море й жде тих грошей.
АНТІФОЛ ЕФ. Такої суми при мені немає,
Крім того, в мене є ще справи в місті.
Будь ласка, проведіть до мене в дім
Цього добродія, й ланцюг віддайте
Моїй дружині, й передайте їй,
Щоб заплатила вам усе, що слід;
Та й я ще, може, вдома вас застану.
АНДЖЕЛО То віддасте ви їй ланцюг самі?
АНТІФОЛ ЕФ. Віддайте ви, я можу запізнитись.
АНДЖЕЛО Гаразд, мій пане, а ланцюг при вас?
АНТІФОЛ ЕФ. Ні, при мені його немає, пане,
Я сподіваюсь, він у вас, а ні —
То підете додому ви без грошей.
АНДЖЕЛО Та годі вам! Прошу вас, пане, дайте
Мені ланцюг; ждуть вітер і приплив
Цього добродія; а я вже й так
Занадто тут його загаяв.
АНТІФОЛ ЕФ. Боже!
Ви хочете, здається, жартом цим
Покрить свою вину, що не прийшли
В свій час, як обіцяли, в "Дикобраз"?
Я мав би докоряти вам, та ви
Напались перші, мов базарна баба.
2-Й КУПЕЦЬ Спливає час; прошу, кінчайте, пане.
АНДЖЕЛО Ви чуєте, як він напосідає?
Ланцюг...
АНТІФОЛ ЕФ. Ви віднесіть моїй дружині
й одержите за нього ваші гроші.
АНДЖЕЛО Та годі-бо! Ви ж знаєте, що я
Віддав його допіру вам; пошліть же
Ланцюг їй — чи мене з умовним знаком.
АНТІФОЛ ЕФ. Фе! Жарт ваш переходить всякі межі!
Де мій ланцюг? Прошу вас, покажіть.
2-Й КУПЕЦЬ Не маю часу я на ваші жарти.
Скажіть, мій добрий пане,— згодні ви
Мені платить чи ні? Як ні — то я
Віддам його дозорцеві негайно.
АНТІФОЛ ЕФ. Платити вам? За що ж платить я маю?
АНДЖЕЛО За той ланцюг, що ви його взяли.
АНТІФОЛ ЕФ. Коли візьму, тоді і винен буду.
АНДЖЕЛО Ви ж знаєте й самі про те, що я
Вже з півгодини як його віддав вам.
АНТІФОЛ ЕФ. Не віддавали ви мені нічого!
Такі слова мені тяжка образа!
АНДЖЕЛО Ви ображаєте мене ще більше,
Як берете мої слова під сумнів,-
Тим самим підриваєте кредит мій.
2-Й КУПЕЦЬ Ану, дозорцю, взять його під варту.
СТРАЖНИК Я герцога ім'ям вас арештую.
АНДЖЕЛО О, це вже зачіпає честь мою!
Або платіть мені негайно гроші,
Або дозорця зараз попрошу
Вас взять під варту.
АНТІФОЛ ЕФ. Як? Платить за те,
Чого я не одержував ніколи?
Що ж, йолопе, бери мене, як смієш!
АНДЖЕЛО Дозорче, осьде маєш гроші; ну,
Бери ж його мерщій під варту. Я
І брата рідного не пожалів би,
Коли б сміявсь він з мене так зухвало.
СТРАЖНИК Я арештую вас; ви чули скаргу?
АНТІФОЛ ЕФ. Корюсь тобі, аж поки не поставлю
Поруки я за себе. Начувайтесь,
Добродію! Глядіть, щоб вам за жарт
Не довелось позбутись і крамниці!
АНДЖЕЛО О, я знайду в Ефесі правий суд.
Ганьбою він покриє вас, я певен.
Входить Дроміо Сіракузький.
ДРОМІО СІР. Там корабель із Епідамна є,
Який лише на власника чекає,
Щоб вирушити в море. Я, мій пане,
Вже перевіз на нього наші речі;
Купив бальзаму, масла і горілки.
На кораблі готово все, й на море
Дме з берега веселий вітер; ждуть
Лиш власника і вас, мій пане.
АНТІФОЛ ЕФ. Що?
Чи ти не збожеволів? От баран!
Жде корабель? Мене? Із Епідамна?
ДРОМІО СІР. Та ви ж мене знайти його послали,
Щоб виїхати звідси.
АНТІФОЛ ЕФ. П'яний рабе!
Я посилав тебе по нагая
И сказав тобі, навіщо він потрібен.
ДРОМІО СІР. Мене по нагая ви посилали?
Мене до гавані послали ви —
Знайти вам корабель!
АНТІФОЛ ЕФ. Про це з тобою
Поговорю пізніше і тебе
Навчу, як слухати мене уважніш.
Біжи мерщій до Адріани, блазню:
Віддай ключа й скажи їй, що у скрині,
Яку турецьким килимом покрито,
Є гаманець з дукатами: нехай
Пришле його; скажи їй, що мене
На вулиці під варту взято й гроші
Мені потрібні для застави. Ну ж бо!
Бі"жи щодуху, рабе; забирайся!
Тепер — в тюрму, там будем ждать слугу.
2-й купець, Анджело, стражник та Антіфол Ефеський виходять.
ДРОМІО СІР. До Адріани! Це туди, де ми
Обідали; де товстелезна краля
Мене женити на собі бажає.
Та я й не обніму такої туші!..
Не йшов би я,— від неї верне душу;
А все ж господарю коритись мушу.
(Виходить)
СЦЕНА 2
Дім Антіфола Ефеського.
Входять Адріана й Люціана.
АДРІАНА Він, Люціано, спокушав тебе?
Що ти в очах у нього прочитала?
Що він те все поважно говорив?
Він червонів, чи блідість покривала
Йому лице? Веселий був? Смутний?
Чи на обличчі не відбився бій
Сердечних метеорів? О, їй-богу.
ЛЮЦІАНА Він заперечував твої права на нього.
АДРІАНА Він жодного мені не хоче дати...
ЛЮЦІАНА Що він тут всім чужий, став присягати.
АДРІАНА Він не збрехав, хоч клятву і зламав.
ЛЮЦІАНА Про тебе мовила...
АДРІАНА Що ж він сказав?
ЛЮЦІАНА Кохання, що благала я для тебе,
У мене став благати він для себе.
АДРІАНА А чим тебе хотів він спокусити?
ЛЮЦІАНА Словами, що могли б і зворушити,
Як чесні; вихваляв красу, розмову...
АДРІАНА То ти була ласкава з ним?.. Чудово!..
ЛЮЦІАНА Терпіння май... Прошу тебе пождати...
АДРІАНА Не можу я, й не хочу я мовчати!
Не серцю, ні,— покірна язикові.
Він виродок, нікчема безтолковий,
Старе, безпутне, губи пожовтілі,-
Душа потворна у потворнім тілі.
ЛЮЦІАНА Хто ж може ревнувати до такого?
Утратиш скарб такий — і слава богу!
АДРІАНА Не вірить серце, що верзе язик,-
Так чайки крик відводить від кубельця.
Хай буде він лихим в очах чужих...
Хоча й кляне язик, та ласки серце просить!
Входить Дроміо Сіракузький.
ДРОМІО СІР. Скоріш! До скрині! Гаманець шукайте!
ЛЮЦІАНА Як ти засапався?
ДРОМІО СІР. Бо біг... Давайте!
АДРІАНА Де твій господар? Чи здоровий він?
ДРОМІО СІР. Він в Тартара безодні, в пеклі він:
Його вхопив сам чорт у власні пута,
А серце в чорта крицею окуте;
Злий демон, дух жорстокий, туполобий;
Вовк, справжній біс у буйвола подобі;
Зрадливий друг, що руки зненацька накладає
На плечі, й скрізь негідник дорогу заступає —
В провулках і на площах, по вулицях, кутках;
Собака, що знаходить всюди вірний шлях,
Хоч бігає й безладно, а все ж таки впіймає,-
Отой, що душі в пекло все ж таки вкидає!
АДРІАНА Та що там сталось, хлопче?
ДРОМІО СІР. Не знаю що, але він під арештом.
АДРІАНА Як під арештом? Хто ж тому виною?
ДРОМІО СІР. Одне відомо: він в тюрмі закритий;
Його взяв біс, що в буйвола зашитий.
Скажіть, чи пошлете на викуп гроші?
АДРІАНА Дай, сестро, їх.