Верховний Король підняв голову та якусь мить дивився на вугілля у жаровні.
— Щодо цього, — сказав він, — ми не певні. Ні, дійсно, ми не певні. Чутки, та чутки про чутки, все ще долинають до нас. Останні звістки були настільки певні, що нам видається, і всім нашим радникам, що має бути тріщина, чи щось таке у стіні між Халдеєю та Логрою.
— І ці звістки, пане? – запитала моя тітка.
— Що заклинання можна пробити і врятувати Принца Аласдаіра, — відповів Верховний Король, — і відповідь може бути віднайдена, якщо Мудра Жінка здійснить подорож зі Скарру, через Берніку та Галліс, та увійде на Логру із чоловіком з кожного острову. Здається, це вказує на тебе, пані Бек.
— Дійсно, вказує, — сухо відповіла моя тітка. – А звідки ці звістки?
— З декількох місцин, — сказав Король Фарлан. – Таких різних, як рибацьке село на сході Скарру, звістка від двох з п'яти королів і королев на Берніці, і двох священиків та відлюдника на Галлісі.
— Хм. – Моя тітка забрала руки з колін та підперла однією підборіддя. – Звістки завжди однакові? – запитала вона.
— Майже тотожні, — сказав Верховний Король.
Була мить тиші, у якій я розмірковувала, що буде зі мною, якщо Тітонька Бек поїде до Логри і ніколи не повернеться. Єдиною хорошою річчю, яку я у цьому бачила, було те, що тоді ніхто не вимагатиме від мене спуститися до Місця.
Тоді, коли Тітонька Бек втягнула дихання, майже безсумнівно, готова сказати: "Нісенітниця!", Верховний Король – чий дар, як я починала бачити, був у тому, щоб казати слова у належний момент – заговорив знову. Він сказав:
— У нас вже складений план, Мудра Бек. Ти та твоя учениця таємно поїдете цього вечора. Човен вже чекає на вас у басейні Іллай, і наш капітан має наш наказ йти до Берніки, в той час, як ми та наш двір вирушимо назад до Дромрею, повідомляючи, що ти із нами. Це обдурить будь-якого шпигуна.
Я рідко коли бачила мою тітку засмученою, і ніколи аж такою засмученої, як тоді. Її підборіддя злетіло з її руки.
— Їхати зараз? – сказала вона. Від хворого короля вона подивилася, шукаючи співчуття, на здорового, Короля Кеніга, а тоді на Священика, на Вчителя та Донала, який сидів та знову милувався своїми браслетами. На її обличчі була майже паніка, коли вона зрозуміла, що вони були усі за одно. Вона глянула нагору, на безбарвних чоловіків за кріслом Верховного Короля. Вона навіть глянула на Королеву, яка як і Донал, гралася із браслетами. – Ейлін, ще замала, щоб поїхати, — сказала вона. — Вона ще навіть не пройшла посвячення.
— Вона чула нашу нараду, — м'яко сказав Верховний Король. – Якщо хочеш, ми можемо забрати її у Дромрей, але вона буде там у суровій ізоляції.
Я виявила, що перевожу погляд з Короля Фарлана на мою тітку. Це жахливо, коли ти сидиш там, думаючи, що розмова про далеку політику, і раптом виявляєш, що це може змінити все твоє життя. Я була на голках.
— Я не можу вирушити сьогодні, — сказала моя тітка. – У мене немає одягу для подорожі.
Вперше заговорила Королева, посміхаючись:
— Ми подумали про це, — сказала вона. – Ми вже спакували одяг для тебе та Ейлін.
Тітонька Бек глянула з мене на Королеву, але вона все ще не виявила жодних ознак того, що вона збирається робити зі мною. Зате, вона сказала ввічливо:
— Дякую, Мевенне. Але я все одно все ще не можу їхати. У мене у будинку домашня худоба, яку треба годувати – шість курок, дві свині та корова. Я не можу залишити їх помирати від занедбаності.
— Ми подумали про це також, — весело сказав Король Кеніг. – Моя доглядальниця за курками візьме курок, а Іан, волинщик, догляне за рештою. Глянь правді в очі, Бек, ти вирушаєш, щоб врятувати всю Халдею, жінко, навіть якщо тебе повідомили про це прямо перед від'їздом.
— Отже, я бачу, — сказала моя тітка. Вона ще раз не любовно глянула навколо, на різні обличчя. – У цьому випадку, — сказала вона, — Ейлін їде зі мною. – Я була настільки приголомшена цим, що лише чула, ніби з далечини, що Тітонька Бек додає, — Хто їде зі мною? Хто той чоловік з острову Скарр?
Верховний Король відповів:
— Принц Івар є тим чоловіком, звичайно.
Мене виштовхнуло з мого захопленого стану, величезним Іваровим хрипким криком:
— Що-о-о!
— Ти, як і юна Ейлін, чув усі наші плани, — вказав Король Фарлан.
— Але, — сказав Івар, — я лише поставлю ногу у човен і мене нудить як собаку! Ти знаєш, про це! – сказав він осудливо своїй матері. Він емоційно стрибнув на ноги. Івар ніколи не приховує свої почуття. Цим я захоплююсь у ньому – хоча, мушу сказати, у ту мить я менше ніж захоплювалася ним. Його меч закрутився, коли він підстрибнув і його ножні вдарили мене, доволі сильно, у плече.
— Твій меч, — сказав Донал, — для захисту панянок, Івар. Це твоя можливість поводитися як джентльмен, на цей раз.
Донал часто недобрий до свого брата. Я могла бачити, що він радів тривозі Івара. Це одна з багатьох речей, які мені не подобаються у Доналі. Але я могла бачити, що Король Кеніг дивився на молодшого сина з огидою, а Верховний Король, з його ретельно нейтрального виразом, розмірковував чи Івар боягуз.
Я сказала, радше сміливо, коли розтирала своє плече:
— Я знаю, ми можемо покластися на тебе, Івар.
Івар глянув на мене запаморочливим поглядом.
— Мене повинні були попередити, — протестував він. – Раптом дізнатися, що тебе відправляють у подорож – це…це..!
Король Кеніг сказав:
— Не поводься як дурень, Івар. Верховний Король сказав нам, як шпигуни з Логри можуть прибувати та повертатися. Немає нічого, що сподобається Логрі більше, ніж почути, що Принц Кілканнону вирушає на порятунок Верховному Принцу. Найвища секретність була необхідна.
Івар глянув на Донала, ніби хотів сказати чому ж тоді він знав таємницю, і повернувся до своєї матері знову.
— Дуже добре, якщо я маю їхати і мене буде нудити, мені потрібні ліки та служник, щоб допомагав мені.
— Ліки приготовані та спаковані для тебе, — спокійно сказала Королева Мевенне. Я бачила, що Тітонька Бек дивиться на це трохи різко. Лікування усіх видів було її засобом для існування.
Але перш ніж вона щось встигла сказати, Іварів батько додав:
— І Ого поїде з тобою, як твій служник. Тепер припини цей дурний галас.