31
Микита розлучився через одну із найбанальніших і найдеструктивніших причин. Він дізнався, що є рогоносцем.
Перша дружина Микити була річчю у собі. Потайна і маломовна, вона наче стовідсотково ілюструвала тезу, що жінки є балакучими, з точністю до навпаки. Микита познайомився з нею на вечірці у друзів, якщо так можемо називати людей, із якими ми іноді проводимо свій так званий вільний час.
Вони прожили два роки, не надбавши дітей. Малята цементують сім'ю, вносячи своєрідне виправдання у хаотичні подружні альянси. А може, і розхитують, хтозна? Проте деякі люди кажуть, що бездітне сімейне співжиття не відрізняється від стосунків, за якими приходять до всіляких жовтих будинків і на всілякі вулиці червоних ліхтарів. Ті, котрі не можуть мати дітей, — окрема тема, адже з-за кожного кутка тоді визирають маски з античної трагедії.
На вечірці у тих же друзів Микита випадково підслухав, як пошепки з'ясовувала стосунки його законна із коханцем. Були впевнені, що ніхто їх не бачить, не чує — і захопилися.
Микита дотепер не знає, чи пережив він тоді внутрішній стрес, чи навіть був...радим, адже до рук прийшла вагома причина розбігтися, бо завжди відчував, що дружина, делікатно кажучи, не той психотип, із яким би хотілося пліч-о-пліч розплутувати всі життєві переплетіння, як на кубику Рубика.
Лише здивувався, зрозумівши, із ким вона коротала свої адюльтерівські труди і дні. її коханець належав до так званого кола друзів, іноді приплітався до них у гості зі своєю дружиною та дочкою. Незрідка Микита виходив із ним на балкон перекинутися кільканадцятьма фразами. Той курив, Микита пам'ятає, ще казав йому, типу, лікарю, зцілися сам, але гість віджартовувався, мовляв, він не нарколог, а лише офтальмолог, отже, має моральне право бути цигаркопсувачем. Микита знав, що в ескулапа друга дружина, до речі, про своє минуле сімейний лікар, друг, товариш і брат не розповідав ніколи. Загалом був маломовним, а більше балакав про футбол і політику, як і всі лікарі. Він видавався Микиті не надто цікавим, був старшим від нього на певну копицю років, зрештою, вони не так зчаста зустрічалися; нічого підозріливого не помітив, повне алібі на коханологію із його дружиною, як таке могло трапитися?
Насправді ми дуже мало знаємо про інших, навіть близьких нам тілом чи душею. Є сотні причин для цього руйнівного і рятівного незнання, хто би хотів їх перелічувати? І ходимо одне повз одного, як оболонки і привиди, вперто ховаючись за ілюзію, що знаємо ці маски, які називаються обличчями наших рідних і друзів, і хижо осміхається нам чарівний йожефко менґельчик...
Микита підчас цієї цікавої вечірки зненацька зайшов до кімнати, даруйте, мовляв, що не стукаю. І спокійно, майже по-діловому, виклав їм суть підслуханого про випадкові запізнення і менструальні затримки, а також взаємозапевнення у взаємолюбові. "Злягання у вас, а не любов", — лише раз взяли верх емоції. Лікар щез.
Процедура розлучення забрала місяць. Валентина кілька разів намагалася його вмовити не робити, за її словами, радикальних кроків, навіть плакала. І хоча сльози далекі від інстинкту, але Микита не відчував жалю до цього крокодилячого сиропу, що точився із очей ще чужішої, ніж колись, жінки.
Бо ми злучаємося і розлучаємося, міняємо друзів і жінок, переконання і колір волосся — і цей броунівський рух є таким же гидотно-тупиковим, як і обтяжлива міщанська псевдостабільність. Люди як шкарпетки, стосунки як презервативи, любов наче десерт опісля їжі. Ха-ха!
Пізніше він не цікавився, як склалося життя Валентини. Здається, коханець її покинув, аякже, йому було цікаво перепихатися із закільцьованою, а не розлученою. Недавно хтось казав, що Валентина таки вийшла вдруге заміж. І добре!
Микита кілька разів бачив її на вулиці, але завжди лише згірдливо кивав головою, не зупиняючись.
32
Якби ви знали, як я хочу і боюся інтиму із Владиславою, чого мені коштує розмовляти з нею про все на світі, окрім психотропів і мого страждання, мого страждання і психотропів. Мені зараз трохи важче і трохи легше. Важче, бо на мої звичні думки ще наклалися думки про неї, її жести і репліки. Я обдумую, чи правильно зреагував на те чи інше її речення. Але водночас мені — чесно, чому ви мені не вірите?! — трохи легше, бо менше думаю про способи дозування і періодичність вживання пігулок, трохи забуваю про їхні побічні ефекти. Звісно, коли йду до Владислави, то мушу прийняти пігулку-другу, бо інакше навіть із нею світ мені був би немилим.
Я, до речі, після школи вчився у технікумі, навіть не пам'ятаю доладу, що там вивчали. Після першого семестру, падли, відчислили за неуспішність. Хто би міг таке витримати: кожен день ходити на пари, вставати о 7:30, коли я не можу зранку встати, мушу лежати до полудня, зате вночі не годен заснути. Мені було зовсім нецікаве навчання, я навіть не міг встати, щоб прийти зранку на іспит. Ну і як їм, племінним бугаям і свиноматкам, пояснити, що я не можу зранку встати, а коли читаю їхні бичачі і коров'ячі посібники, ні фіга не запам'ятовую...
Недавно Владислава прийшла до мене в гості, мати — на роботі, я був, як завжди, вільним від тупих обов'язків, нехай відморозки їх мають. Ми сіли на дивані, я щось розповідав їй про російську попсу, мою улюблену, потім під голос, ха-ха, Пилипа Киркоріва почали цілуватися.
Я, розумієте, теоретично знав, що коли нікого немає в кімнаті, окрім дівчини і хлопця, то треба скидати з неї одяг, а потім... Киркорів співає, так жалібно і солодко, як Буланова; може і не жалібно, але мені, знаєте, все на світі сприймається у траурних кольорах.
І тут перша несподіванка: вона сама роздягнулася.
От повія, подумав я, каже, що мене любить, а насправді, коли сама роздягається і її не треба вламувати, значить, спала із повним складом солдатської роти. І я відчув перший приступ солодкої, змішаної з любов'ю, ненависті.
Але я дуже сильний, я нічого тоді не сказав, мовляв, моя кохана блядюжко, скільки самців тебе відтрахало?
Вона роздягнулася. Голою ще вродливіша, ніж в одязі, і взагалі, чому жінки носять ті шмотки, що іноді замінюють їм саме життя? Я сильний, але ліпше було би для пожвавлення випити транквілізатор.