Хрєнов. Недаремне ви його, батюшко, хотіли відлучити від церкви. Недаремне. ОтецьХристофор. Коли? Хрєнов. Дружина, кажуть, помирає... Кажуть... Отець Христофор. Що ви? Що кажуть? Хрєнов. Н-ну!
Отець Христофор. Не розумію.
Хрєнов. Да-а... Налякали ви її анафемою.
Отець Христофор. Ніколи! Облиште ці жарти.
Хрєнов. А ви можете. При вашому ораторському хисті... Кажуть, після сповіді вона бігла з церкви мов божевільна, посковзнулась і впала в воду. О, ви великий серцезнавець! (П'є).
Отець Христофор. Та ви ж не знаєте, що вона мені сказала.
Хрєнов. Не хочу, не хочу. Церковна таємниця. Не смію.
Отець Христофор. Коли я звернувся до неї з увіщуванням подіяти на мужа, щоб він припинив свої богомерзкі вправи в божому саду, вона стала дорікати мені і крикнула в храмі: "Він святий!"
Хрєнов. Ну, святий не святий, а наливки в нього — куди вашим! (П'є).
Входить Карташов.
Карташов. Пробачте, будь ласка. Професор Карташов з Петрограда. Маю честь представитись.
Биков. Приємно. Чим можем служити?
Карташов. Від Академії наук. Маю доручення до садівника Мічуріна. Дуже прошу вас, панове...
Биков (розгубившись). О, з великим задоволенням!.. Саме до обіду...
Карташов. Дякую. Я дуже поспішаю.
Хрєнов. Куди?
Б и к о в. О ні, ні!
Карташов. Панове, вельми вдячний.
X р є н о в. Не ображайте главу міста, хоч ви і вчений. Тут до нас перед війною три американці приїздили. Теж, знаєте, вчені. Так будьте певні, довго Америка буде пам'ятати! Іван Петрович як накачали... А тут ще закусочка... Саме на йоршову уху натрапили. Скипає, знаєте, вода, тобто лавровий, розумієте, лист; перець береться, розумієте, га! Іван Петрович? Сказитись, клянусь честю! Тобто, коли вони вже зварені, і ви починаєте їх віджимати в казанок... Ой-ой! Нічого в світі, клянусь, ні в Америці, ні в Європі; куди їм, боже мій! Казка!.. Пробачте, як ваше ім'я, по батькові?
Карташов. Євген Григорович.
Хрєнов. Що ви кажете? Тезко! В мене шурин Євген Григорович.
Б и к о в (запрошуючи сісти). Так от. Прекрасно. Прошу вас, Євгене Григоровичу. Дуже радий, а до садівника Мічуріна завтра. Наперед кажу — одержите силу задоволення.
Карташов. Цікава людина?
Б и к о в. Унікумі
Соколова-Орлова. Тільки не всі вдома. Б и к о в. Не кажіть. Ні-ні. Е-е... Важка людина. ОтецьХристофор. Та-ак.
Б и к о в. Важка і, на жаль, небезпечна. Ну, ні з чим рішуче не згоден. З якого боку не зайди — все йому не так! Ви знаєте, як його в місті обивателі прозвали?
Соколова-Орлова. "Ванька скажений".
Б и ко в (до Карташова). Ха-ха-ха! Розумієте, був у нього сад, а він переніс його на пустир, на пісок. Сміху було — все місто сміялось. Це ж придумати треба! Ну, половина саду, натурально, пропала.
Хрєнов. Ви розкажіть, як він в управу приходив.
Б и к о в. Так. Перед тим як перенести сад, приходить він до мене в управу. Ну, приймаю дуже люб'язно, прошу сідати. Стоїть. "Я прийшов до вас як прохач".— "Що вам потрібно?" — кажу. "Те, що я роблю, не подобається мені, і я вирішив..." Тут отець Христофор зразу йому... Як це ви сказали?
Отець Христофор. Великий розум стародавності— Евріпід — сказав: "Ти будеш змінювати життя і нічому не будеш радий. Те, що перед тобою, не подобається тобі, і ти будеш віддавати перевагу тому, чого немає. Все життя людське скорботне".
Викова. Ах, чудово! Як ви завжди красиво говорите!
Б и к о в. Так. А він тоді: "Я не згоден з цим... Е... Е..." Отець Христофор. З Евріпідом. Б и ко в. "Я хочу змінити світ для радості". Соколова-Орлова. Ну, ви подумайте. От комедіант!
Б и к о в. Дозвольте, кажу. Та ваших витворів не можна в рот взяти. А він зразу в позу. "Це наклеп. Це поки що взагалі не має значення".— "Як,— кажу,— не має?.." — "Це справа смаку. А про смаки не сперечаються. Я відкрив таємницю методу, як робити нове. А як з нового зробити хороше нове — це справа інша. Головне— поступ думки, матеріалізований в природі!" А я повторюю: "Усе місто сміється над поступом вашої думки!" (До Карташова). А він тоді: "Місто буде знищене. Буде нове місто, і воно буде пишатися мною".
Биков, Бикова, отець Христофор, Соколова-Орлова та інші гості
сміються.
Ви чули що-небудь подібне? Мене мало удар не стукнув, їй-богу!
Отець Христофор. Господи, прости! Якась суміш Толстого, Кропоткіна і цього, як його... Биков (до Карташова). Придивіться. Карташов. Та-а-ак...
Отець Христофор. Яка жахлива безодня гордині...
Биков. Да-а.
ОтецьХристофор. Виписав я... Биков. От! Розкажіть...
Отець Христофор. Так... з-за кордону чудесні яблука, виростив, покликав його і кажу: "Ось,— кажу,— вчіться". А він подивився: "Ха-ха-ха! Це ж вони у мене вкрали. Видають за свої та ще й обдурюють вас..."
X р є н о в. ...дурня.
Отець Христофор. Ні, цього він не казав. X р є н о в. Казав. Ви ж самі розповідали. Е-е!.. Биков. Семене Семеновичу, годі. Все-таки духовна особа. (До Карташова). Ну, що ви скажете?..
Карташов. Смішно, звичайно. Але скажу я вам, панове,— є в нього і дещо таке...
Б и к о в. Хороше? Є.
ОтецьХристофор. Є, говорите!
Карташов. Безумовно. Я дещо писав. Цілий ряд дослідів по селекції і гібридизації заслуговують на серйозну увагу. Але, панове, його теоретичні претензії і та безцеремонність, з якою він поводиться з найвеличніши-ми законами природи...
Отець Христофор. Ах ти, боже мій!
Карташов. ...це щось неможливе.
Соколова-Орлова. Ось бачите, я завжди казала.
Карташов. При всьому цьому — ніякої теоретичної бази. Гола емпірика.
Б и к о в. Пропаде людина!.. А може, панове, зобов'язати його передати все оте під городи для військового шпиталю?
Карташов. Ні, навіщо!
Хренов. Боже борони! Галас зчиниться.
Биков. Таж треба якось допомогти йому виправитись!
Хренов. Ви мене пробачте, панове, але я довго спостерігав за ним і сам дещо розумію, закінчив класи...
Биков. Ви знов про травичку...
Хренов. Не в травичці справа. Ви б подивились на його листування.
Отець Христофор. Ну?..
Хренов. З усім світом. Іноді читаєш, голова йде обертом. Наука, та ще яка наука! Жах! І всі йому пишуть російською мовою. (До Карташова). Не вірте йому. То він вдає такого... як ви сказали?
Карташов. Емпірика.
Хренов. Так. Я вже мав з ним одного разу теоретичну розмову. Панове, обережно. Коли б не довелося шапки перед ним скидати. Нещодавно снився мені сон: наче ми всі стоїмо на колінах, а батюшка навіть у землю вгруз по пояс, як святий Іоанн-столпник, а він іде, в руці квітуча гілка, і гілкою нас по мордах! По мордах!